Педагогічні аспекти біоенергетичної ігрової діяльності юних
Характерна тенденція розвитку світового хокею - його інтенсифікація. Виражається вона в збільшенні числа ТТД, виконуваних в одиницю часу (А. В. Тарасов, 1971 і 1977- В. І. Колосков, 1974- Ю. В. Корольов зі співавторами, 1979 і 1980). Аналіз ігор молодіжного чемпіонату світу-83 в Ленінграді (за даними співробітників лабораторії хокею ВНІІФКа) показав, що тенденція ця характерна і для хокеїстів, вік яких - «на підході» до чоловічого: підвищуються обсяги тренувальних і змагальних навантажень, а значить - посилюються вимоги не тільки до технічної, тактичної та психічної підготовленості спортсменів, а й до систем енергозабезпечення організму. Адже сьогодні на майданчику необхідно протягом усього матчу діяти у високому темпі і вміти відновлювати працездатність в короткі межігровие цикли (В. Селігер, 1972- А. Гумінський, 1973- В. І. Колосков, 1974- В. Климин і В. Колосков, 1982).
Нині в підготовці юних хокеїстів широко використовують метод сполученого впливу, який дозволяє удосконалювати одночасно техніко-тактичну і функціональну підготовленість. Разом з тим практика показує, що тренери, використовуючи метод сполученого впливу, не завжди домагаються потрібних функціональних зрушень в організмі спортсменів. Чому? Тому, що в іграх і в ігрових вправах не завжди правильно підбирають адекватні навантажень режими роботи і часом не враховують вікових особливостей систем енергозабезпечення організму юних.
У ряді столичних хокейних шкіл провели дослідження, метою якого було вивчення тимчасової структури гри, зрушень в діяльності серцево-судинної і дихальної систем під впливом тренувальних і змагальних вправ, а також вікової динаміки аеробних і анаеробних можливостей у хокеїстів 13-16 років.
Результати вивчення тимчасової структури матчу дозволяють орієнтовно визначити характер енергетичного забезпечення ігрової діяльності хокеїстів. У таблиці представлені дані про тимчасові характеристики ігрової діяльності юних (15-16 років) і дорослих, які займаються хокеєм. У юних вивчали особливості реакцій організму в залежності від числа п`ятірок, що беруть участь в грі.
| показники | хокеїсти | |
| юні | дорослі | |
Загальна тривалість гри, хв | 33,2 ± 2,63 13,8 ± 1,6 148,3 ± 26,8 89,3 ± 92 2,32 ± 0,51 26,9 ± 4,5 38,5 ± 6,8 147,3 ± 32 294,6 ± 28 | 35,1 ± 1,56 16,6 ± 1,11 128 ± 23 72,6 ± 3,1 1,53 ± 0,4 35,3 ± 3,2 47,4 ± 2,1 256 ± 23 384 ± 21 |
Хронометраж показав, що загальна тривалість гри ( «брудна час») у юних хокеїстів становила в середньому 1 годину 40 хв. При грі двома п`ятірками кожна ланка знаходилося на льоду в цілому близько 50 хв., А при грі трьома ланками - близько 33 хв. Загальний час гри ланки за зміну становило в середньому 148,3 ± 26,8 с, з яких на «чисте» припадали 89,3 ± 9,2 с- сумарний час зупинок гри дорівнювало 62,4 с. Число зупинок гри за зміну становило в середньому 2,3, а періоди активної фази матчу - 38,5 ± 6,8 с. На відпочинок хокеїстів при замінах за участю двох-трьох ланок залишалося (відповідно) близько 2,5 і 5 хв. Число виходів (змін) на майданчик при грі двома і трьома ланками становило відповідно 20,7 і 13,8.
При порівнянні тимчасової структури гри юних і дорослих перш за все слід звернути увагу на те, що «чисте» час між зупинками у дорослих значно більше-47,4 з проти 38,5 с у юних (Р = 0,01).
В роботі субмаксимальної інтенсивності тривалістю до хвилини основним джерелом енергозабезпечення служать анаеробні гліколітичні реакції. Здатність же дітей до роботи при анаеробному гликолитическом енергозабезпеченні нижче, ніж у дорослих, що, ймовірно, і можна вважати однією з причин меншої тривалості ігрових мікроотрезков у підлітків і юнаків у порівнянні з висококваліфікованими хокеїстами.
У юних в цьому випадку стомлення настає раніше, що тягне за собою технічні помилки, порушення правил і (як наслідок) зупинки гри.
Поряд з цим час перебування п`ятірки на льоду (одна зміна) у дорослих коротше, ніж у юних (відповідно - 128 і 148 с), при меншому (в середньому) числі зупинок. Менше у дорослих і «чисте» ігровий час за один вихід ланки на лід (відповідно: 72,6 і 89,3 с). Це можна пояснити кращою здатністю кваліфікованих хокеїстів «викладатися» за короткий відрізок часу (т. Е. Більшої гликолитической потужністю).
Результати хронометражу дозволяють говорити про те, що інтенсивна м`язова діяльність юних - багаторазові серії з короткими фазами роботи і відпочинку - протягом досить тривалого часу протікає при значній активації як аеробних, так і анаеробних процесів енергозабезпечення.
Різні інтервали відпочинку під час замін в процесі гри двома і трьома п`ятірками викликали і різні зрушення в діяльності серцево-судинної і дихальної систем. Так, частота скорочень серця (ЧСС), зареєстрована телеметричним методом, у юних при грі двома ланками в період відпочинку на заміну (2,5 хв) знижувалася до 120 130 уд / хв, а при грі трьома ланками (відпочинок при замінах - 5 хв) - до 100 - 110 уд / хв, що знаходило відображення і в різних рівнях споживання кисню в процесі гри (газоаналізу проводили за методом Дугласа - Холдена). ЧСС в процесі гри за участю двох п`ятірок становила в середньому 180,5 ± 11,6 уд / хв (коливання - від 144 до 234 уд / хв), а при грі трьома ланками - 175,3 ± 9,6 уд / хв ( «розмах» показника - 132-210 уд / хв).
Споживання кисню (пo2) При грі двома п`ятірками склало в середньому 77,4% і коливалося в межах від 35 до 98% максимального (МПК), в той час як за участю в грі трьох ланок склало в середньому 52,4% максимального, варіюючи в межах від 34 до 85%.
Розподіл показників рівня пo2 (В% від МПК) »в ході матчу в залежності від числа граючих п`ятірок
Як видно на малюнку, рівень пo2 в грі за участю двох ланок значно перевищує споживання кисню, зареєстроване при грі трьома п`ятірками.
Так, в першому випадку ігрова діяльність при рівні пo2, рівному 70% МПК і вище, «займала» 53%, а в другому - тільки 16,7% загального часу участі в грі (такі навантаження сприяють підвищенню потужності аеробних процесів, а також впливають на механізми анаеробного енергозабезпечення).
Навантаження ж на рівні пo2, складові 50-70% МПК, в обох варіантах розрізнялися менше і склали - відповідно - 38,2 і 34,3% загального часу гри (на розвиток як аеробних, так і анаеробних можливостей такі навантаження впливають в меншій мірі).
Разом з тим, якщо врахувати, що юні хокеїсти, граючи двома ланками, перебували на майданчику в середньому близько 50 хв, а при діях трьома п`ятірками - близько 33 хв, то навантаження при споживанні кисню на рівні 70% максимального і вище в першому випадку впливала на організм протягом 26,5 хв, а в другому - лише 5,5 хв. при пo2 на рівні 50-70% МПК навантаження впливали на організм - відповідно - 19,1 і 11,3 хв.
Отже, робоче споживання кисню залежить від числа що беруть участь в грі п`ятірок, що пов`язано з різним числом виходів ланок на майданчик через різні проміжки часу. Більш короткі інтервали
відпочинку при грі двома ланками, як правило, створювали найкращі умови для активізації аеробних процесів, ніж за участю гріх ланок. Однак в відповідальних матчах, коли участь в грі брали дві ланки, спостерігалися випадки зниження ЧСС під час замін тільки до 140-150 уд / хв, що за механізмом зворотного «Пастерівського» ефекту приводило до пригнічення аеробних процесів, до накопичення значного кисневого боргу і до різкого зниження працездатності.
Таким чином, ігрова діяльність хокеїстів в режимах, характерних для гри е участю двох ланок, з одного боку, більш ефективно розвиває аеробні та анаеробні можливості юних, а з іншого - передбачає (як необхідна умова) високий рівень МПК.
Знання цих закономірностей дозволяє тренерам цілеспрямовано розвивати енергетичні можливості юних хокеїстів у двосторонніх тренувальних, контрольних та офіційних іграх, а. також складати стратегічні плани виступу команд в турнірах в залежності від числа гравців, від рівня їх техніко-тактичної майстерності і від функціонального стану.
Тестування показників МПК у хокеїстів 13-16 років в лабораторних умовах показало, що аеробне продуктивність у спортсменів достовірно зростає у віці 13-15 років. У 16-річних відносні показники МПК часто бувають нижче, ніж у хлопців роком молодше. При цьому найбільший приріст аеробних можливостей у підлітків відзначений в період інтенсифікації процесів статевого дозрівання.
Результати вивчення динаміки МПК в річному циклі тренування у хокеїстів дозволили встановити закономірності загальні для всіх вікових груп. У підготовчому періоді -аеробная продуктивність у спортсменів зростала (в деяких випадках недостовірно), в змагальному істотно не змінювалася, а в перехідному значно знижувалася. Аналіз навчально-тренувального процесу юних дозволив встановити, що основними причинами зниження аеробного продуктивності в перехідному періоді у них були зниження загального обсягу тренувальних навантажень і порушення принципу безперервності підготовки. З огляду на велику завантаженість в загальноосвітній школі в кінці навчального року юні хокеїсти в цей період припиняли регулярно відвідувати тренувальні заняття. Наслідком таких змін стало зниження загальної працездатності, що не дозволило починати новий річний цикл тренування з більш високих вихідних позицій, ніж попередній. А наслідок цього слідства - ослаблення темпів підвищення загальної працездатності в процесі багаторічної підготовки.
Високий рівень розвитку аеробних можливостей - неодмінна умова підвищення анаеробної продуктивності, що забезпечує спеціальну працездатність. Низький рівень аеробного продуктивності може лімітувати досягнення високих спортивних результатів в зрілому віці, а в підлітковому і юнацькому не дозволяє підвищити ефективність і якість навчально-тренувального процесу.
Разом з тим результати окремих досліджень (проведених В. Ekblom, 1969- Н. Gartner et all, 1974- R. Donath, G. Rosel, 1974, і ін.) Показують, що в період статевого дозрівання організму ефективність тренування, спрямованої на підвищення аеробних можливостей, значно вище, ніж в інші роки життя. Ось чому тренування, що проводяться в цей період, мають вирішальне значення для досягнення високої працездатності в подальшому.
З метою розвитку аеробних можливостей у юних Хокеїстів в підготовчому і перехідному періодах тренувального процесу провели педагогічний експеримент.
Результат його дозволив встановити, що в підготовчому періоді тренування хокеїстів 14-16 років доцільно до 20-25% загального обсягу навантажень направляти на розвиток загальної витривалості, при цьому близько 30% загального обсягу роботи на общеподготовітельном етапі відводити вправам на загальну витривалість. Такий розподіл навантажень веде до істотного підвищення аеробного продуктивності організму без збитку для швидкісних, силових і швидкісно-силових якостей.
У перехідному періоді тренування на розвиток витривалості найкраще «відпускати» до 20% загального обсягу роботи (цього достатньо для підтримки загальної працездатності на досить високому рівні).
Такий розподіл вправ на витривалість в підготовчому і перехідному періодах підготовки дозволило істотно підвищити у юних хокеїстів МПК і почати новий річний цикл підготовки з більш високого вихідного рівня, ніж попередній.
Що стосується анаеробних можливостей дитячого організму, то вони з віком, у міру завершення процесів статевого дозрівання, істотно зростають - головним чином, за рахунок лактатної (гліколітичної) продуктивності. Так, максимальний кисневий борг, що характеризує анаеробну продуктивність, у хокеїстів 16 років становив 7,2 л і був на 76% вище, ніж у 14-річних. Приріст лактатної фракції кисневого боргу становив 2 л, а алактатной - 1,1 л. І швидкість утворення кисневого боргу у 16-річних хокеїстів була істотно (на 46%) вище, ніж у більш молодих.
Для порівняння: кисневий борг, зареєстрований у гравців молодіжної команди і у висококваліфікованих хокеїстів, становить в середньому - відповідно - 10 і 14 л (А. А. Гумінський, 1973). Виходить, анаеробна продуктивність у юних хокеїстів значно зростає після 15-16 років.
Звертає на себе увагу високий ступінь зв`язку між кисневим боргом і рівнем статевого дозрівання (r = 0,808). Цей фактор необхідно враховувати, плануючи тренувальні навантаження хокеїстів в пубертатному віці. Взаємозв`язок біологічного віку і кисневого боргу в міру завершення процесу статевого дозрівання слабшає, а потім і зовсім зникає.
Таким чином, здатність юних хокеїстів до роботи в анаеробних умовах в період статевого дозрівання більше залежить від біологічного віку, ніж від паспортного. У той же час здатність до роботи в зоні анаеробних гликолитических реакцій у дітей і підлітків обмежена в порівнянні з тим же параметром у юнаків і у дорослих. Висновок: приступати до цілеспрямованому розвитку спеціальної витривалості у юнаків необхідно по завершенні процесів статевого дозрівання.
Вплив тренувальних вправ на організм залежить від комплексного впливу основних компонентів фізичного навантаження: інтенсивності та тривалості виконання вправи, числа повторень, тривалості інтервалів відпочинку і від характеру пауз. Різне поєднання перерахованих компонентів створює значні труднощі в об`єктивній оцінці величини і характеру навантаження.
Застосовувані в сучасному хокеї методи спортивного тренування (повторний, перемінний, інтервальний, ігровий) - по суті, не що інше, як варіанти повторно-інтервального і повторно-змінного методів. Тому важливим фактором, що визначає вплив вправи на організм спортсмена, стає режим виконання вправи.
Оцінка тренувальних ігрових вправ, що застосовуються на льоду, в практиці підготовки юних хокеїстів з позицій фізіології показала, що вони істотно розрізняються по характеру фізіологічної дії на організм.
Так, аеробні процеси значно активізуються при виконанні вправ інтервальним методом в режимі, де 30-50-секундні відрізки роботи великий і субмаксимальної інтенсивності чергувалися з 1,5- 2,5 хв відпочинку при числі повторень від 4 до 5. Як правило, споживання кисню (П02) наростало від першого повторення до четвертого, а в наступних повторах знижувалося. ЧСС в кінці кожного повторення становила 186-192, а в кінці паузи відпочинку опускалася до 120-132 уд / хв.
Фізіологічний вплив такого роду тренувальних вправ носило змішаний (аеробно-анаеробний) характер і сприяло розвитку як аеробних, так і анаеробних процесів.
Разом з тим А. Гумінський (1973) і В. Колосков (1974), які рекомендують розвивати аеробну продуктивність у дорослих хокеїстів, призводять вправи, виконувані в подібних пульсових режимах, з числом повторень до 5. Однак при цьому паузи відпочинку між повтореннями у дорослих бувають коротше (60-90 с).
Узагальнюю міркування: період відновлення у юних спортсменів після навантажень анаеробно-гліколітичної впливу більш тривалий, ніж у дорослих.
У той же час зниження рівня П02 в п`ятому повторенні у юних хокеїстів свідчить про меншу ємності аеробних процесів у підлітків і юнаків у порівнянні з дорослими.
Підвищення інтенсивності виконання вправи до граничної в роботі тривалістю 30-50 с (ЧСС в кінці вправи зростала до 204-216 уд / хв) або скорочення інтервалів відпочинку до 60-90 с, що приводило до збільшення частоти серцевих скорочень в кінці паузи відпочинку до 150-168 уд / хв, тягли за собою надмірну активацію анаеробних гликолитических механізмів енергозабезпечення і зниження рівня П02 у юних хокеїстів вже в другому і третьому повтореннях вправи. Вправи, які застосовуються в таких пульсових і тимчасових режимах, допомагали вдосконалювати тільки анаеробну продуктивність організму.
При короткочасних (4-7-10-секундних) прискореннях максимальної інтенсивності, що виконуються у вигляді серійної інтервального тренування з подальшим відпочинком 15- 25 с, П02 збільшувалася від першого повторення до шостого. Ці вправи впливали на вдосконалення алактатного анаеробних і аеробних можливостей.
Вправи, що виконувалися зі змінною інтенсівностью- 10-12-секундні субмаксимальні навантаження - чергувалися з 5-8-секундними помірними (3-4 повторення в серії з інтервалами відпочинку 90-120 с) і викликали значне підвищення інтенсивності процесів аеробного і анаеробного обмінів. Число повторень серій становила від 4 до 8 частота пульсу під час роботи коливалася в межах 168-192 уд / хв, а в кінці інтервалів відпочинку становила 126- 138 уд / хв.
Посилення процесів аеробного обміну спостерігали і в ході тривалого (5-10 хв) катання на ковзанах при частоті пульсу 168- 180 уд / хв. Ця вправа викликало певну активацію і анаеробних гликолитических процесів.
Вправи, що виконувалися рівномірним методом з невеликою інтенсивністю (ЧСС - 150 уд / хв) протягом тривалого часу, впливали переважно на ємність аеробних процесів.
Отже: результати проведеного дослідження показали, що характер реакцій організму на навантаження багато в чому залежить від режиму виконання вправи. Проводячи заняття з юними хокеїстами, тренери зобов`язані пам`ятати про це і враховувати особливості енергозабезпечення організму в різному віці нарівні з біологічним віком учнів.
В. М. Колузганов, кандидат педагогічних наук
