Психологічний стрес у плавців на змаганнях
Відео: Скоростно-силова бігова тренування тріатлет Івана Власенко. Бангкок 2016
Слово «стрес» в перекладі на російську мову означає «напруга». У ряді випадків слово «стрес» асоціюють зі словом «зрив». Однак «зрив» відповідає лише межі стресу. У психології спорту прийнято розрізняти стрес за інтенсивністю (слабкий, середній і максимальний) і тривалості (короткочасний і тривалий).
В даний час психологи вважають, що стрес може виникати у людини при виконанні ним важкою і відповідальної діяльності. Як стрессоров (причин стресу) виступають психологічні, фізіологічні та соціальні фактори в різному поєднанні (при провідному значенні того чи іншого фактора) в залежності від конкретної ситуації діяльності.
Будь-яка змагальна діяльність, в тому числі в спортивному плаванні, супроводжується значним напруженням. В його основі лежить подолання об`єктивного фізіологічного стрессора - фізичної напруги, т. Е. Виконання змагального запливу з необхідним напругою фізичних зусиль і енергетичних ресурсів. Своєрідним тлом цих зусиль є психічне напруження в змагальній діяльності. Таким чином, в змаганнях плавцю необхідно витримати не тільки напругу, пов`язану з реальним стрессором (подолання дистанції за рахунок фізичної напруги), а й психічне. Останній компонент в змаганнях виступає, як правило, на перший план.
Нами вивчалася динаміка стресових станів в період змагань на чемпіонатах Москви і Радянського Союзу 1973 і 1974 гг. До досліджень були залучені члени збірної команди столиці і окремі спортсмени збірної команди країни. Всього обстежено 64 майстри спорту СРСР, майстра спорту міжнародного класу, рекордсмена країни.
Основними критеріями для оцінки напруженості були в дослідженнях такі: показники частоти серцевих скорочень (ЧСС) - вимір псіхогальваніческого рефлексу приладом екзосоматично схеми, що дозволяє реєструвати зміну електрошкірного опору (ЕКС) - суб`єктивні оцінки плавцями стану напруженості і характеру переживань, випробуваних ними в процесі різних ситуацій ( перед початком розминки у воді, після її закінчення, перед стартом і після запливу). На малюнку показані середні дані ЧСС і ЕКС, відмічені у плавців на змаганнях. Відмінності між обумовленими величинами статистично достовірні.
Динаміка середніх показників частоти серцевих скорочень (ЧСС) і величини електрошкірного опору (ЕКС) у плавців в умовах змагань:
А - перед розминкою, Б - після розминки, В - перед стартом, Г - після заплива- переривчасті лінії - ЧСС, суцільні - ЕКС
Літературні дані свідчать про те, що по ЧСС і ЕКС можна судити про рівень психічної напруженості. Перший показник в більшій мірі інформує про переживання, пов`язаних зі ставленням спортсмена до фізичного навантаження, а другий - про характер і рівень виконуваної роботи. Таким чином, величини ЧСС розглядалися нами як показник фізіологічного компонента стресу, а ЕКС - як показник психічного його компонента. При оцінці напруженості ми певним чином враховували, що зміни ЧСС в більшій мірі, ніж зміни ЕКС, залежать від фізіологічного навантаження.
Представлені на малюнку середні величини ЧСС і ЕКС наочно показують динаміку напруженості в змаганнях. У ситуаціях очікування (перед початком розминки і перед стартом) переважає психічний компонент стресу.
Виникнення стану стресу залежить від різноманітних причин: від рівня підготовленості і популярності суперників, ступеня новизни майбутнього змагання, від настрою спортсмена з боку тренера, прогнозу боротьби в майбутньому запливі, від організації розминки і очікування майбутнього старту й ін.
Найвищий пік психічної напруженості спостерігається перед початком розминки. У процесі її виконання у воді і під час змагального запливу відбувається відома розрядка психічної напруженості. Це обумовлено тим, що сама спеціалізована діяльність знімає психічне напруження в результаті ліквідації фактора очікування. У період розминки плавці зосереджують свою увагу на наступному: «на розминці» м`язово-рухового апарату, «відкритті» дихання, відтворенні спеціалізованого відчуття - «почуття води», «почуття старту», «почуття повороту», «почуття часу» при пропливанні дозованих відрізків дистанції, «почуття швидкості» і т. д. Іншими словами, в процесі розминки здійснюється активна пристосувальна діяльність плавця, спрямована на підготовку всіх систем організму до майбутньої змагальної діяльності.
Після закінчення розминки фактор очікування знову виступає в якості домінуючого стрессора. Аналіз напруженості плавців в період очікування старту, в процесі запливу і після його закінчення дозволив нам встановити такі особливості: Більшість спортсменів перед запливом і при його виконанні орієнтовані тільки на фізіологічні параметри напруженості: «перетерпіти втома, як тільки вона настане», «викластися в повній міру »,« віддати всі сили »або« тільки б вистачило витривалості »,« тільки не втратити швидкість »і т. п. Після запливу психічне збудження у них значно нижче, ніж до старту. Суб`єктивні звіти про стан напруженості стосуються в основному фізіологічних параметрів: «гранично втомився», «виклався до кінця», «ледве стою на ногах від втоми», «важко було терпіти втома» і т. Д. Показаний в запливі результат в більшості випадків не задовольняє спортсменів, так як виявляється нижче, ніж прогнозувалося. Після запливу ці спортсмени знаходяться в пригніченому стані і дивуються з приводу причин невдачі.
Лише у незначної частини плавців стан напруженості в цих ситуаціях діяльності протікає при домінуванні психологічного компонента. Перед запливом вони мають такі установки: «боротися з суперником від початку і до останніх метрів дистанції», «буду боротися за перше місце», «я готовий показати високий результат», «запас моїх сил безмежний» і т. П. Перед стартом вони активно порушено від свідомості майбутньої боротьби на дистанції. Після запливу рівень психічного збудження у них залишається в тих же межах, що і перед стартом, або перевищує його. Зміст суб`єктивного звіту у них після запливу наступне: «збудження від минулої боротьби ще не припинилося», «можу проплисти ще раз так само, так як сили ще залишилися невитраченими» і т. Д.
Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що у тих спортсменів, які в процесі змагань орієнтуються на «терпимість» до втоми і іншим параметрам фізичної напруженості, створюється стійкий стереотип змагального стану, домінантою якого є фізіологічний компонент напруженості. Плавець як би заздалегідь чекає і готується до «зустрічі» з тим стрессором, який потім неминуче настає в процесі запливу. Тим самим у нього закріплюється умовний рефлекс психічних реакцій до подібного роду напруженості. Інакше кажучи, у цих плавців психічний компонент стресу загальмовується і виступає в ролі захисного механізму, інформуючи мозок про підготовку організму до граничної ступеня стресу. У плавців з переважанням орієнтації на активну боротьбу в процесі змагань відбувається відома нівелювання фізіологічного стрессора. Тому для них значно знижується ступінь складності його подолання в процесі запливу.
На підставі викладених вище результатів дослідження та власного досвіду тренерської практики ми маємо право зробити ряд методичних рекомендацій тренерам щодо управління стресовими станами у плавців в процесі змагань:
1. Не слід орієнтувати учнів на «терпимість» до втоми в процесі запливу, потрібно зосередити їх увагу на активній боротьбі з основними конкурентами. Треба більше приділяти уваги створенню у плавця «почуття боротьби» за перше місце або з основним суперником, а також домагатися загострення в процесі запливу спеціалізованих відчуттів і тактичної розкладки сил. З тренерського лексикону доцільно виключити установки плавцям, що виправдовують «терпимість до втоми», замінивши їх більш оптимістичними: «межа твоїх можливостей необмежений», «втома відвідує частіше тих, хто найбільше про неї думає» і т. П.
2. Розминку в воді слід проводити з таким розрахунком, щоб вона закінчувалася якомога ближче до моменту початку старту. Останні вправи в розминці повинні бути акцентовані на сприйнятті спеціалізованих відчуттів: «почуття води», «почуття гребка», «почуття швидкості» і ін.
3. Необхідно систематично контролювати в процесі змагань психічну напруженість плавця і визначити оптимальне для нього стан, при якому він показує кращі результати, і намагатися частіше відтворювати цей стан надалі.
В. М. Гуров, старший тренер з плавання м Москви,
Л. Н. головніка, науковий співробітник Інституту психології АН СРСР
