ukrprosport.ru

В «артеку»

Відео: ARTEK VLOG # 1: ПЕРШИЙ ДЕНЬ В АРТЕЦІ || Diana Snisar




Наша «спортивна кар`єра» почалася з 4-го класу, коли ми вперше стали брати участь в змаганнях. Ми багато і охоче тренувалися і через рік вже в п`ятому класі домоглися успіху на республіканських змаганнях в місті-герої Мінську, де зайняли 1-е місце. Але тоді ще не утворилися всесоюзні дитячі спортивні ігри «Старти надій». Після довгих і наполегливих тренувань в кінці 6-го класу ми знову домоглися успіху на республіканських змаганнях, і восени нам випало велике щастя захищати честь республіки в «Артеку», в 1-х всесоюзних дитячих спортивних іграх «Старти надій». У них брало участь тоді сто кращих спортивних класів країни. У впертій і важкій боротьбі ми посіли 5-е місце.
Тридцять сонячних днів ми провели в Морському таборі, який був заснований Зіновієм Петровичем Соловйовим. Прийняли нас дуже добре. Ці дні запам`ятав кожен з нас на все життя. Знайомства біля багаття, де ми дуже багато цікавого дізналися про «Артек», про піонерського життя з дня заснування табору, про вожатою і де кожен розповів про себе, тримаючи в руках талісман правди - японську лялечку. Цю ляльку подарувала «Артеку» делегація Японії. Гості з Японії заповідали, що той, хто тримає цю ляльку в руках, повинен говорити про себе правду, і тільки правду. Передаючи ляльку з рук в руки, ми все більше дізнавалися про своїх товаришів. Ляльку в руках тримала і наша вожата Колядич Валентина Володимирівна, яка розповіла про себе. Йдучи з вечора знайомства, кожен думав: «Як наше життя пройде в« Артеку »?»
З першого ж дня ми включилися в піонерську життя «Артека», ближче познайомилися з Морським, побували на міжнародному піонерському поштамті, на космічній виставці, де деякі з нас тримали іспит на витривалість. Хвилиною мовчання вшанували пам`ять героїв Великої Вітчизняної війни, які боролися з німецькими окупантами за мирне життя дітей все планети. Потім вожата познайомила нас з іншими загонами. Особливо ми подружилися з хлопцями з Карельської АРСР, які розповіли про себе, про своє місто Петрозаводську, і, хоча ми дуже далекі від нього і мало знаємо про це суворому північному краї бурхливих річок і водоспадів, він нам здався теплим і добрим, тому що хлопці з Карелії люблять своє рідне місто. Зараз ми ведемо дружнє листування з однолітками з Петрозаводська і ділимося досвідом тепер уже по комсомольській роботі.
Відразу ж, як тільки прибули в «Артек», ми записалися в бібліотеку, і весь вільний від піонерських справ і тренувань час ми приділяли читання книг. Щотижня в нашому загоні проводилися політінформації, які готували ми самі. Часто вожата розказувала нам про міжнародні змінах, про фестиваль «Пусть всегда будет солнце». Вона навчила нас багатьом артеківських пісень і танців, розповіла про легендах «Артека». Ми брали участь в суботниках, де хлопці прибирали доріжки, стежили за порядком у таборі.
Крім піонерських і трудових справ, були ще спартакіади, масовки і конкурси ...
В «Артеку» ми були в самий розпал нового навчального року, і, природно, ми ходили в школу, правда, відвідували її через день, так як у нас йшла підготовка до змагань. У школі познайомилися з новими вчителями. Уроки були різноманітні, цікаві, захоплюючі. Артеківська школа навчила нас самостійно мислити і працювати, тому відстаючих у навчанні серед нас не було.
Підкреслю ще раз, ми приїхали змагатися, тому приділяли велику увагу тренуванням. Всім нам дуже важко було відразу звикнути до південного клімату, але в кінцевому рахунку ми змогли «увійти в колію» і непогано виступити на змаганнях, в яких намагалися підтримати один одного у важку хвилину, виступити якнайкраще, але не завжди у нас це виходило . І все ж у впертій боротьбі ми домоглися успіху, зайняли 3-е місце. Нашу радість перемоги поділяли з нами наша вожата і тренер Олександр Павлович Андрієвський, який так само, як і ми, хвилювався, намагався зробити все для того, щоб ми виступили якнайкраще, підтримував нас, якщо що-небудь у нас не виходило.
Під час перебування в «Артеку» ми зустрічалися з чемпіонами світу, Європи та Олімпійських ігор: В. Борзовим, А. Фірсовим, О. Корбут, Г. Прозуменщикова, А. Тарасовим і з багатьма іншими уславленими спортсменами, про яких знали до цього лише по радіо, телевізору і газетам. Вони розповідали нам про свою спортивну біографії, ділилися секретами тренувань і давали напутні побажання юним спортсменам.
Після змагань ми їздили на екскурсію до Севастополя, в Алупкінський палац-музей і Нікітський ботанічний сад.
Всі тридцять днів ми були захоплені роботою, змаганнями і всім тим, що викликало у нас інтерес, тому ми рідко згадували про будинок. Коли наша зміна підійшла до кінця, нам було важко і сумно розлучатися з «Артеком». На прощальному багатті ми обмінялися думками, що змінилося в нашому колективі. І самі для себе відкрили, що наш клас став ще більш дружним, організованим і згуртованим. І в цьому величезна заслуга нашої вожатою Валентини Володимирівни Колядич.
«Артек» для нас став незабутньою школою дружби. І ми вдячні нашій країні за те, що вона побудувала для дітей усього світу сонячний табір - «Артек».
                                                                                                  Оксана Винокурова

Поділитися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Схожі
» » В «артеку»