Позиційна оборона
Любителі хокею в Європі багато чули про високу майстерність канадських професіоналів. Перед першими зустрічами із заокеанськими «зірками» в Європі, і перш за все напередодні серії матчів радянських і канадських хокеїстів, нам всім здавалося, що основна сила гри канадців - в мощі, ефективності, нестримність атак. Однак перші ж матчі в Канаді змусили переглянути колишні оцінки. Виявилося, що по грі в нападі професіонали зовсім не перевершують нас, а навіть поступаються радянським хокеїстам у багатьох компонентах гри.
Але ось дії канадських захисників з`явилися для багатьох з нас несподіванкою. Сувора, чітка, грамотна і жорстка гра ліній оборони збірної Канади була близька до ідеалу. У чому секрет міцності їх оборони? Які прийоми захисної гри найбільш ефективні і що можна перейняти у канадців? І взагалі, що таке позиційна оборона? Які її принципи? Як діють при такому варіанті захисту видатні майстри? Ми попросили розповісти про це тренера Бориса Кулагіна, використавши для цього в якості прикладу відображений на фотоплівці ігровий момент другого матчу збірних СРСР і Канади в Москві восени 1972 (фото 42). У цьому епізоді молоді та швидкі радянські форварди Юрій Лебедєв, Олександр Бодунов і В`ячеслав Анісіна зуміли організувати стрімку контратаку, в результаті якої втрьох вийшли проти двох канадських захисників. Як же в такій складній ситуації захищалися канадські гравці?
- Перш за все канадці зайняли центральну частину поля і, не порушуючи фронту, відкочувалися назад, до своїх воріт. Спочатку Білл Уайт і Пет Степлтон перебували на синій лінії своєї зони, а через секунду виявилися вже на 3-4 метра позаду цієї лінії.
Канадські захисники не кинулися на Лебедєва, який вів шайбу вздовж борту. Навпаки, відкрили йому шлях вперед, по краю, навіть як би запрошували: будь ласка, йди в кут
поля, там ти безпечний, а тим часом ми дочекаємося допомоги від своїх форвардів.
Лебедєв зрозумів, що рухатися вздовж борту недоцільно. Він повернув до центру, а йому за спину кинувся Анисин. З центру чужої зони можна небезпечно кинути по воротах. Може бути, захисники нападуть на форварда? Ось тоді-то він зможе дати пас.
Але досвідчених захисників не обдуриш. Вони як і раніше не йшли на загострення, продовжували відкочуватися назад, охороняючи насамперед простір перед воротами.
Тоді Лебедєв, бачачи, що атакувати по центру марно, віддав пас наліво, де вперед мчав Бодунов (№ 24). Той прийняв шайбу і став готуватися до кидка.
Тільки тут Уайт залишив місце перед воротами і пішов на зближення з Бодунова, а Степлтон залишився охороняти п`ятачок.
Почалася заключна фаза атаки. Уайт позбавив нашого форварда свободи маневру, відрізав йому шлях до центру поля та ще, витягнувши вперед ключку, заважав кидка. Воротар Кен Драйден викотився трохи назустріч форварду і майже повністю прикрив собою ворота. Дати пас в центр Бодунов не міг, так як на п`ятачку чергував Степлтон. Бодунова нічого не залишалося, як тільки кинути шайбу по воротах під гострим кутом. Драйден вже чекав кидок і спокійно спіймав шайбу в пастку.
Сувора позиційна оборона двох канадських захисників позбавила трьох форвардів можливості створити вірну гольову позицію. Хоча ініціатива, здавалося, була на боці нападників, але боротьба розгорталася швидше під диктовку гравців оборони. Їх грамотні дії залишили нападаючим, по суті, єдиний і далеко не найвигідніший шлях атаки. Ось чому гра оборони була така успішна.
