Зародження атаки
сторінки: 12Що можна протиставити тактиці силового тиску? Продовжуючи розпочату розмову, ми звернулися до заслуженому тренеру РРФСР Олександру Прилепська.
- Я хотів би показати це на прикладі гри збірних Чехословаччини, Швеції та Канади на III Московському міжнародному турнірі.
Чехословацьких хокеїстів, здавалося, не бентежили активні дії двох отряженний вперед форвардів команди суперників. Захисники збірної ЧССР, навпаки, як би запрошували суперників спробувати відібрати шайбу, заманювали їх глибше в зону. Захисники передавали шайбу один одному, чекаючи слушного моменту для початку контратаки. Крайні нападники при цьому прагнули відкритися для отримання передачі, а центральний нападник був попереду, виїжджаючи аж до червоної лінії.
Атака зароджувалася в той момент, коли до захисника з шайбою наближалися обидва форварда противника. Слідував пас вільному партнеру - правому захиснику (рис. 20).
Далі хокеїсти ЧССР розвивали атаку двома шляхами. Наприклад, передавали шайбу прямо на центрального нападника, який в цей момент швидко котився по діагоналі вперед і направо. Правда, цю можливість суперники завжди враховували, і їх центрфорвард і захисник прагнули не допустити гострого пасу. Або чехословацький правий нападник передавав шайбу того ж центрфорварду ударом 6 борт. Такий пас перехопити набагато важче.
Прийнявши шайбу на швидкому ходу, центральний нападаючий вривалося в зону противника по правому краю. На допомогу йому поспішав лівий нападник, який рухався спочатку по лівому краю, а потім кидався ближче до центру. Інший крайній форвард, віддавши пас, набирав швидкість і кидався в чужу зону по центру майданчика.
Четвертим активним гравцем виступав захисник, на фланзі якого розвивалася атака: він наближався впритул до зони противника і підтримував атаку. Другий захисник залишався охороняти тил.
Швидкі масовані атаки нерідко приносили збірної Чехословаччини успіх. При вдало розвиненою контратаці двоє атакуючих - центральний і крайній форварди - виходили в чужій зоні проти одного гравця команди суперників.
Є в арсеналі збірної ЧССР і інший, більш гострий, варіант контратаки. Він вдавався, коли захисник посилав шайбу нема на край, а відразу своєму центральному нападаючому.
Передаючи шайбу один одному, захисники стежили за маневрами центрального нападника. Вибравши момент, захисник посилав шайбу форварду, який викочувався із зони по діагоналі. Той кожен раз робив ривок вперед, на фланг захисника, володіє шайбою. Отримавши на ходу передачу, нападник виходив із зони по центру і рухався вперед уздовж площадки. Атака зароджувалася раптово, і суперникам було важко стримати нападників, тим більше що вперед йшли відразу троє: центральний і обидва крайніх.
Якщо гравця з шайбою перед синьою лінією чужий зони зупиняли суперники, то він міг направити пас будь-якого крайнього. Найчастіше синю лінію першими перетинали саме крайні форварди, бо захисники противника охороняли центр - найнебезпечніше напрямок атаки.
До нападу зазвичай підключався і один із захисників збірної Чехословаччини. Нападаючий його флангу звертав до центру, а захисник в`їжджав в зону по краю.
Кінцівки атаки хокеїстів Чехословаччини нагадували традиційну гру канадців. При першій же можливості хокеїсти сильно кидали по воротах і йшли на добивання шайби.
