Послідовність і частота передачі на удар окремим гравцям
Відео: У що пограти в липні 2016 - Inside, Ghostbusters
Зміст
Йде відповідальна зустріч. Нападник, отримавши передачу на удар, програє м`яч. Наступний удар знову робить він і знову програє. Чи треба йому давати знову передачу на удар або дати право на удар іншому гравцеві? Якщо поставити таке питання, багато хто відповість: «передачу дати іншому гравцеві!» А на практиці буває так: передачу на удар знову дають того ж нападаючому, і в цьому є своя певна вигода: противник передачі на удар цього гравця вже не чекає! Звичайно, що передає гравцеві найлегше дати передачу для удару «новому» нападнику, так як якщо м`яч буде знову програний, то це в провину йому не поставлять, але якщо передачу на удар втретє програє колишній нападник, то все «шишки» поваляться на передавального гравця! Висновок з цих міркувань напрошується такий: кожен гравець, який робить другу передачу, повинен, по-перше, правильно оцінювати обстановку, що склалася і виходити з неї, а не з якихось арифметичних підрахунків, і, по-друге, він повинен не боятися ризикувати, якщо впевнений, що його дії правильні.
Розглянемо ще один приклад. Вирішальний момент гри. Гравець повинен зробити другу передачу. На номері 4 в цей момент знаходиться найсильніший нападник, дуже результативно грає в цій зустрічі. Вся команда голосно підказує: «Дай на четвертий!» Що повинен робити передає гравець? При даній ситуації передавальному навряд чи доцільно зробити передачу в зону 4, так як противник безсумнівно готовий до блокування удару з цієї зони. А удар, вироблений іншим нападником, наприклад правим, буде несподіваним і більш результативним. Тому правий був передавальний, коли, незважаючи на підказки партнерів, виконав передачу на удар номеру 2.
Напрямок передачі має цілком вирішуватися передає гравцем. Він вирішує, як йому вигідніше і куди зробити передачу на удар, щоб удар був несподіваним для супротивника і досяг мети. Правильність його дій залежить від його винахідливості, кмітливості, вміння приймати самостійні рішення, т. Е. Від його тактичного мислення.
Відео: Реле протоку, датчик протоку води газового котла.
Щоб міркування про тактичному мисленні не носили відстороненого характеру, вважаємо за необхідне винести на суд читачів свої зауваження і спостереження, які будуть корисні гравцям для тактично правильного виробництва другої передачі.
I. Активними нападниками повинні бути всі гравці передньої лінії. Якщо гра буде зведена на одного або навіть двох гравців передньої лінії, їм доведеться нападати у важких умовах проти добре організованої блоку противника.
II. Частота передачі окремим гравцям залежить від результативності їхньої гри в даній зустрічі. Гравець, який грає результативніше, повинен отримувати більше передач, але не все! Успішна гра найсильнішого нападника багато в чому залежить від допомоги інших нападників, які відволікають на себе увагу блокуючих, а це можливо тільки в тих випадках, коли вони активно беруть участь в нападі.
Часта помилка в грі наших команд та, що враховуються не конкретні дії гравців в даній зустрічі, а досвід минулих ігор. Іноді прославлені корифеї нападу грають дуже погано, а на них все одно робиться основна ставка в нападі. Таких прикладів є багато. Пригадується такий випадок. Жіноча першість Європи 1955 р Зустріч жіночих команд СРСР та Чехословаччини. У вирішальній п`ятій партії розладналася гра у найсильніших наших нападників А. Чудінов і В. Озерова. Однак команда це не врахувала і продовжувала насичувати їх передачами на удар. Зустріч була програна, а з нею і втрачено звання чемпіона Європи. Результат зустрічі міг бути іншим, якби команда перевела гру в нападі на інших своїх нападників.
III. Напрямок передачі залежить від готовності гравців до нападаючого удару і відстані між передавачем гравцем і даними нападаючим. Якщо гравець не готовий до удару (лежить після падіння, знаходився в русі після прийому м`яча від сітки), йому не можна давати передачі, так як часто з такої передачі він або зовсім не зможе провести удару або проведе його з невигідного вихідного положення (наприклад, без розбігу).
Передавальному гравцеві важливо врахувати відстань між ним і окремими нападниками. Передачу на удар вигідніше давати найближчого нападаючому: така передача точніше і її можна дати більш низькою і різкою, це збільшує несподіванка удару, особливо при Откідка.
У ряді випадків при виконанні другої передачі повинен діяти закон «віддай ближньому». Наприклад, всі другі передачі в вітряну погоду треба робити найближчого нападнику. Інший приклад. М`яч після першої передачі пішов на 1-2 м за праву бокову лінію. Правий нападник м`яч для удару повинен віддати середньому (найближчого) нападаючому, а не лівому, так як все одно обидва гравці в цих умовах будуть грати проти подвійного блоку, а передача найближчого нападаючому точніше і з неї легше виробляти удар.
IV. Передавальний гравець обов`язково повинен враховувати розташування блокуючих противника і їх попередні переміщення. Зокрема, вигідно давати передачу на удар туди, де розташований слабейший блокуючий.
Часто можна бачити, як блокуючі стягуються в певну зону, чекаючи удару тільки від одного нападника. Тоді доцільно зробити передачу в місце, де немає блокуючих. На жаль, більшість передавальних гравців, враховують тільки можливості своєї команди і зовсім не враховують розташування і переміщення гравців супротивника.
Уміння гравців робити тактично правильні передачі - велика заслуга- такі передачі створюють сприятливі умови для нападників. Це стає можливим, коли гравець вміє правильно оцінювати обстановку і самокритично ставитися до кожної своєї передачі.
V. Останнє зауваження про направлення передачі. Іноді, коли м`яч довго переходить від однієї команди до іншої, бувають моменти, коли гравець, що робить другу передачу, просто не знає, куди її дівати, так як чітко ще не усвідомив переміщень своїх нападників. У цих випадках він не повинен ризикувати і повинен зробити високу передачу біля себе, при якій нападник встигне переміститися і зробити повноцінний удар (нападник завжди орієнтується за місцем передавального гравця).
