Чи не знала поразок
Відео: Мужній Чеченський боєць не знав поразок, красота.Боі без правил ММА восьмикутник.
Чи можна перемогти московське «Динамо»? Для любителів водного поло це питання не було пустим протягом декількох років. Шість чемпіонатів поспіль столичні динамівці нікому не поступалися пальму першості. З 1957 по 1963 рік динамівці, керовані тренером Миколою Івановичем малини і беззмінним капітаном Петром Мшвенієрадзе, не програли жодної гри. Навіть тоді, коли на фініші у них було перевага в кілька очок, вони продовжували виступати в повну силу, не гублячи престижу чемпіонів.
У чому ж полягав секрет непереможності «Динамо»?
До 1955 року команда виступала в чемпіонатах країни вкрай нерівно. Динамівці жодного разу не піднімалися вище другого місця, хоча їх напад, очолюване Петром Мшвенієрадзе, завжди вважалося дуже сильним.
Спочатку партнерами Мшвенієрадзе по нападу були Георгій Крилов і Джим Піщанський, а потім Павло Сахновський. Це були високотехнічні гравці, але перед воротами суперників їм бракувало рішучості. А так як функції гравців в той час були строго визначені (захисники не могли залишати свою зону, а півзахисники лише забезпечували нападників м`ячами), недостатня агресивність партнерів Мшвенієрадзе часто підводила команду.
Все це зумовлювало роль самого Мшвенієрадзе як головного лідера динамівського нападу. Вся команда грала на нього. Іноді така тактика приносила успіх. Але бували й осічки. І тренер Микола Іванович Малин став виробляти у своїх вихованців новий почерк гри - колективний. Ця робота вимагала багато часу і сил, але вона дала відмінні результати.
До 1955 року в команді «Динамо» підібрався дружний ансамбль. У нападі разом з Мшвенієрадзе тепер грав Нодар Гвахарія. Він ніколи не уникав єдиноборства, і це було дуже важливо. Відразу помітно посилилася ударна міць команди. У захисті у динамівців стали грати Юрій Шляпін і Зураб Чачава. Перший був гравцем збірної країни і відзначався великою працездатністю. Другий вмів нейтралізувати
будь-якого нападника. Півзахисники Василь Карманов і Микола Мальцев добре орієнтувалися на поле, їм була притаманна тонка ігрова хитрість.
У цьому складі динамівці оволоділи мистецтвом колективної гри: один за всіх, всі за одного. Кожен ватерполісти, освоївши досконало якусь одну сторону гри, умів при необхідності діяти і в захисті і в нападі. Останнє було особливо цінно: якщо суперникам вдавалося «закрити» Мшвенієрадзе і Гвахарія, то воротам загрожували Карманов, Мальцев або навіть Шляпін.
Тоді це виглядало як переворот в тактиці водного поло. Маневри динамівців ставили гравців інших команд в глухий кут. Їм доводилося уважно стежити не тільки за бомбардуваннями «Динамо», а й за всієї шісткою суперників.
Нова тактика гри - комбінаційна і темпова, з несподіваними виходами півзахисників і захисників до воріт суперника, з постійним маневруванням нападників - привела до появи гравців нового типу - швидких і рішучих. У «Динамо» таким гравцем став Анатолій Карташов, який вже в 17 років завоював місце в основному складі.
І ось відбулася подія, яке тоді здалося для багатьох сенсаційним. У вирішальній зустрічі чемпіонату країни 1955 року із командою ЦСКА Мшвенієрадзе не забив жодного м`яча. Але динамівці виграли з рахунком 4: 2. Головний бомбардир поступився свою роль іншим, а сам блискуче виступив як диспетчер, чітко і своєчасно розподіляти м`ячі. Цей тактичний маневр сплутав всі карти суперників і привів до заслуженої перемоги «Динамо» - команди, яка стала новим чемпіоном країни.
Іноді успіхи «Динамо» пояснювали вдалим підбором гравців. В цьому була частка правди. У команді чемпіонів дійсно майже щороку з`являлися нові імена, але з`являлися вони, як правило, з надр колективу, з його глибин. І це вже не причина, а наслідок. Слідство постійної роботи колективу над підвищенням майстерності кожного спортсмена, наслідок високої вимогливості тренера, який не ділив гравців на «солістів» і «масу». Вихованці Малина освоювали все елементи водного поло, і перш за все елементи єдиноборства, які в техніці водного поло грають вирішальну роль. Тому що не можна домогтися успіху не вміючи переграти свого підопічного.
Особливу увагу звертали динамівці на тактику гри. Можна сказати, що з ім`ям «Динамо» так чи інакше були пов`язані майже всі нововведення в тактиці Водного кодексу поло. Ватерполісти «Динамо» постійно шукали нові шляхи до перемог. І в цьому був секрет їх непереможності.
