Спеціалізовані класи олімпійського резерву з плавання
Відео: Першість з плавання пам`яті загиблого воїна
Зміст
Незважаючи на те що до XXI Олімпійських ігор в Монреалі залишилося ще кілька місяців, наша збірна олімпійська команда з плавання в основному вже укомплектована, і навряд чи залишилися відбіркові змагання внесуть в неї корінні зміни. Можуть бути виявлені лише одиниці нових талановитих плавців та статися деякі перестановки місць серед уже відомих кандидатів в збірну.
Тому, піднімаючи питання про спеціалізовані класах олімпійського резерву, ми маємо на увазі організацію широкої підготовки молодих, поки ще невідомих плавців до подальшої Олімпіаді - до Московським олімпійським ігор 1980 р
Вивчаючи досвід минулих років і сучасні тенденції розвитку світового, в тому числі і радянського, спортивного плавання, можна припустити, що наша олімпійська команда 1980 р буде майже повністю оновлена. Лише 10-15% її складу представлятимуть самі обдаровані і наймолодші учасники Монреальської олімпіади. Правда, відомі випадки, коли особливо видатні радянські плавці завойовували право брати участь в трьох олімпіадах. Ними були Галина Прозуменшікова, Володимир Косинський, Віктор Мазанов. Але це - приклади минулого. У наші ж дні, при масовому і дивно бурхливому спортивному прогрес юних плавців, утриматися більше 8 років у збірній команді країни майже неможливо навіть найталановитішим спортсменам.
Кожна країна може заявити на олімпійські ігри до 60 плавців. А це значить, що за решту до Московської олімпіади чотири з гаком роки радянські тренери повинні підготувати до рівня майстра спорту СРСР міжнародного класу приблизно потрійний склад збірної команди. Для чого? Щоб створити серед плавців гостру конкурентну боротьбу за місця в основному складі збірної. Якщо взяти до уваги, що в 1975 р в країні було близько 50 діючих майстрів-міжнародного класу, то до них потрібно буде додати принаймні 100-120 нових майстрів такого класу. Завдання це нелегке, але посильне, особливо якщо врахувати, що в нашій країні є кілька тисяч штатних тренерів з плавання, багато з яких вже переключилися на сучасні методи тренування плавців. Одне зі свідчень цього - неухильне розширення географії міст, представники яких виявляються переможцями великих змагань, зростання числа нових тренерів, вихованці яких піднімаються на п`єдестал пошани всесоюзних змагань, що проводяться серед дівчаток, дівчат, хлопчиків і юнаків. Так, протягом 1974 і 1975 pp. серед переможців і призерів всесоюзних юнацьких змагань з плавання були плавці не тільки з Москви, Ленінграда, Києва, Харкова, Тбілісі і з інших відомих раніше плавальних центрів країни, а й з «нових» міст: Архангельська, Житомира, Іжевська, Інти, Іванова, Липецька, Магадана, Могильова, Навої, Кірово-Чепецький, Одеси, Брянська, Пензи, Северодвінську, Солігорська, Таганрога, Чебоксар, Челябінська, Шяуляя і ін.
Тільки в одних всесоюзних дитячо-юнацьких змаганнях з плавання, проведених навесні 1975 р в Тулі, брало участь до 100 обдарованих плавців 12-13-річного віку. Близько -половина переможців цих змагань представляли нові «плавальні» міста: Олександр Логунов - Архангельськ, Сергій Красиков - Брянськ, Іван Міколункій - Могильов, Сергій Каплюк - Таганрог, Ольга Клевакіна-Солігорськ, Марина Севостьянова - Северодвинск, Андрій Бобильов - Інти, Юрій Якубенко - Воркуту, Андрій Дементьєв - Липецьк. Ігор Цвєтковський - Навої і ін.
Таких здатних юних плавців в нашій країні чимало. Число їх множиться з кожним роком. Керівникам і тренерам потрібно докласти максимум зусиль, щоб не втратити цю молоду поросль плавців, вміло працювати з нею, мобілізувати на підготовку до олімпійських стартів в Москві.
Прийшла пора, коли всі радянські тренери з плавання (може бути, за винятком 20-25 чоловік, зайнятих в даний час безпосередньою підготовкою своїх учнів до Олімпіади в Монреалі) повинні переключитися на цілеспрямовану підготовку сьогоднішніх хлопчиків і дівчаток, вже проявили себе в плаванні, до Московській олімпіаді.
Де повинна проходити підготовка олімпійського резерву в збірну команду країни? Перш за все в уже існуючих ДЮСШ та відділеннях плавання. Однак більшість їх все ще працює з низькою ефективністю і не здатне готувати не тільки міжнародних майстрів спорту, а й кандидатів в майстри. Так, після серії проведених на місцях відбіркових стартів право виставити своїх вихованців у фінальних всесоюзних юнацьких змаганнях на призи газети «Комсомольская правда» завоювало в 1975 р тільки 110 ДЮСШ плавання, т. Е. Приблизно одна п`ята частина всіх існуючих в країні спортивних шкіл. Але ж для участі в фінальних змаганнях досить було підготувати 12- 13-річного хлопчика або дівчинку до рівня I розряду. І це завдання не змогло виконати близько 400 ДЮСШ плавання.
Одна з головних причин такого становища - відірваність ДЮСШ від загальноосвітніх шкіл. Зв`язок ДЮСШ із загальноосвітньою школою проявляється в кращому випадку лише в тому, що тренери з плавання зрідка перевіряють у своїх учнів табелі успішності з шкільних предметів. Юним плавцям нелегко роз`єднано освоювати два трудомістких процесу - навчання в загальноосвітній школі і тренування в басейні Переважає фактор часу. З`являються протиріччя. У підсумку - зрив в одному з процесів (в шкільному навчанні або в спортивному тренуванні).
Досвід передових спортивних шкіл з усією очевидністю показує, що успіх прийшов до них в результаті тісної ув`язки тренувального процесу в басейні з навчанням в загальноосвітній школі Таким організаційним каналом, який об`єднує інтереси ДЮСШ плавання і загальноосвітньої школи, є створення спеціалізованих спортивних класів, цілком укомплектованих обдарованими плавцями . Саме цей канал широко використовується в даний час тими ДЮСШ плавання, які по праву вважаються найсильнішими в країні.
