«Волейбольна орбіта»
Відео: 27/10/2016 "хімік"/ Південний / - "Орбіта"/Запоріжжя/
Дитячий спортивний клуб з такою назвою зайняв гідне місце в ряду клубів, організованих для юних спортсменів. Воно й не дивно, адже волейбол - гра вже дуже піонерська. Мабуть, годі й шукати людину, яка не грав би в волейбол. І неодмінно з цим видом спорту він познайомився в дитинстві. Тому-то й важко уявити наших далеких предків, не грали в волейбол.
Тим часом гра це зовсім юна. Їй від роду всього якихось 85 років. Для гри - це юний вік. Та й то, якщо вважати роком народження волейболу 1895 рік, коли цей вид спорту придумав для своїх учнів викладач американського коледжу Вільямс Морган. Правда, крім учнів Моргана, в волейбол на Американському континенті грали не дуже охоче. Тому лише в 20-х роках XX століття, коли волейбол завезли в Європу, почалося його бурхливий розвиток. Такий успіх обумовлений простотою правил і доступністю гри. Тепер всюди: на пляжі, в парку, в піонерському таборі, у дворі - можна зустріти людей, які грають в волейбол. У той же час це складна гра, яка вимагає від спортсменів різнобічної підготовки - і фізичної, і тактичної. Про це свідчить факт включення волейболу в програму Олімпійських ігор. Сталося це в 1964 році.
Перші правила волейболу, що в перекладі з англійської означає «літаючий м`яч», майданчик і м`яч були такими ж, як і в тенісі. Але коли підняли сітку і знайшли відповідні для цієї гри розміри м`яча, волейбол став самостійним видом спорту.
Родоначальникам волейболу - американцям ця гра незабаром набридла, про неї вони начебто й забули. А ось європейцям і деяким народам Азії вона припала до смаку. Правда, європейська і азіатська школи волейболу різні. Перш за все вони відрізняються кількістю гравців на майданчику: у нас в команді грає шість чоловік, у них дев`ять, і кожен постійно на одному місці, без переходів. Партія триває до 22, а не до 15, як у нас.
У Європі у волейбол стали грати спочатку в Чехословаччині десь в 1907 році. У Росії дещо пізніше. Спочатку в Казані, Нижньому Новгороді, в Хабаровську і Владивостоці, куди нову гру завезли моряки.
Великий розвиток в нашій країні цей вид спорту отримав після Великої Жовтневої соціалістичної революції. У Москві цим видом спорту захопилися на початку 20-х років. Серед шанувальників волейболу були знамениті артисти Б. Щукін, А. Кторов, Ц. Мансурова, Р. Зелена, відомі художники і архітектори Я. Ромас, А. Лаптєв, Г. Ниський. У дворах театрів Мейєрхольда, Камерного, Революції, Вахтангова були зроблені волейбольні майданчики, на них проходили запеклі поєдинки. За грою спостерігали хлопчики й дівчатка з довколишніх будинків, вони наслідували старшим, несли волейбольну естафету далі.
- Волейбол - дуже захоплююча гра, - вважає заслужений тренер СРСР Е. Горбачов. - У ній спортсмен повинен проявляти гнучкість мислення, різнобічну технічну і тактичну підготовку. Для волейболу не обов`язкові грандіозні споруди, не потребує він і в якомусь складному і дорогому інвентарі. Ось, скажімо, місце змагань. Незважаючи на те, що в містах не залишилося пустирів, у дворі можна знайти клаптик землі і розбити на ньому майданчик, 15x24 метри. Ігрове поле повинно мати розміри 9X18 метрів і смуги поза полем шириною 3 метри по обидві сторони майданчика, звідки здійснюється подача. Середини бічних ліній з`єднуються прямою лінією шириною 5 сантиметрів, яка називається середньої. Вона ділить майданчик на дві рівні частини. У трьох метрах від неї і паралельно їй на кожній половині поля проводиться лінія нападу. Над середньою лінією майданчика натягується сітка, яка кріпиться до стовпів. Її довжина 9,5 метра, а ширина - 1 метр. Верхній край сітки обшивається смугою з білого матеріалу шириною 5 сантиметрів. По верхньому і нижньому її краях простягається трос.
Висота сітки для чоловічих команд 2,43 метра, для жіночих-2,24. Для хлопчиків і дівчаток вона повинна бути по висоті відповідно 2,20 і 2,10 для 14-летніх- 2,35 і 2,20 - для 16-річних і 2,43 і 2,24 для 18-річних волейболістів.
Волейбол далеко не простий вид спорту. Підраховано, що в п`яти партіях гравець робить близько 200 стрибків. А хіба не потрібні спритність, сміливість і стрімкість реакції, коли, скажімо, захисник, щоб не дати приземлитися м`ячу, що летить зі швидкістю 45 метрів в секунду, змушений прямо-таки, як воротар, робити кидок на 2-3 метра! Тому фізична підготовка потрібна волейболісти, як повітря. Потрібні сильні руки і плечовий пояс, щоб бити і приймати мяч- сильні ноги, щоб високо пригать- сильні спина і черевний прес, щоб бути спритним і координованим.
Перш ніж почати гру або тренування, необхідно як слід розігрітися.
У волейболі гравець універсальний: він і захисник і нападник. Тому на кожному тренуванні необхідно всім відпрацьовувати подачу, прийом м`яча, удари і блок. Найкраще розбити команду на дві групи і по черзі відпрацьовувати той чи інший прийом гри в захисті і в атаці. Але головне в навчанні - сталість. Тоді успіх прийде неодмінно.
Ми кличемо хлопців - займайтеся волейболом, це дуже хороша гра!
