Назустріч шайбі
сторінки: 12Як освоїти цей прийом? В якій ситуації застосовувати? Як уникнути травми? Слово - Олександру Рагуліна.
Захисники винайшли цей технічний прийом, дивлячись на гру воротаря. Коли форвард з шайбою готується до кидка, голкіпер зазвичай виїжджає йому назустріч і тулубом майже повністю прикриває створ воріт.
Але якщо воротар залишиться на місці, а спереду мета прикриє інший гравець? Адже тоді оборона стане вдвічі міцніше! Такі здогадки не раз у мене виникали, але не втілювалися в оборонних діях на майданчику, поки я не побачив цей прийом на практиці. Вперше прийом шайби на себе радянським хокеїстам продемонстрували канадські спортсмени. В їх командах і захисники і нападники в разі необхідності брали на себе роль додаткового воротаря.
Зовні цей прийом здається нескладним: опустися на лід - прикрашає собою ворота. Але це тільки на перший погляд. Насправді тут багато тонкощів. Наприклад, на одне або на обидва коліна повинен опуститися захисник? Як захищати ворота і при цьому не заважати своєму воротареві? Чи можна залишити без опіки суперника перед воротами і приймати на себе шайбу, видали вкинуті по цілі? Як не дати обвести себе, коли опуститися на лід?
Для захисника головне - не попастися на хитрощі атакуючого, коли той імітує кидок шайби. Неможливо дати точний рецепт, як розпізнати обманний кидок. Але якщо захисник буде спостерігати за форвардами, вивчати їх, запам`ятовувати, з яких точок вони люблять кидати по воротах, то збагатиться цінними знаннями. Тільки знання звичок суперників, великий ігровий досвід підкажуть йому, як треба діяти в даній ситуації.
Коли форвард мчить з шайбою на захисника, тому, хто обороняється ризиковано опускатися перед ним на обидва коліна: форвард обведе. Тому при замаху на кидок потрібно опуститися лише на одне коліно (фото 35). З цього положення можна швидко піднятися, якщо кидка суперник віддасть перевагу обведення.
Ну а вже якщо захисник все-таки попався на фінт і суперник з шайбою почав його об`їжджати стороною, потрібно кинутися долілиць на лід і постаратися ключкою вдарити по шайбі. У цьому остання надія перервати атаку.
Форварди здійснюють кидки по воротах з різних дистанцій, перебуваючи то близько до захисника, то далеко від нього. У кожній ситуації захисник вибирає найкращий хід.
Іноді складається така обстановка, в якій краще зовсім не ловити шайбу тілом, а, навпаки, піти з її шляху. Наприклад, один із суперників чергує на п`ятачку біля воріт. Він закриває огляд поля воротареві, може злегка підправити летить шайбу. Нарешті, форвард може добити відображену воротарем шайбу. Тому в подібній ситуації прийом шайби, кинутої видали, потрібно надати воротареві, а самому силовим прийомом відтіснити суперника.
Прийнявши шайбу на себе, потрібно відразу ж продовжувати гру, не втрачаючи жодної частки секунди, вибирати адресат для гострого пасу. Від швидкості і точності передачі захисника багато в чому залежить успіх контратаки.
Іноді, навпаки, буває не до пасу: треба відразу відбити шайбу в сторону, подалі від воріт, коли поруч суперник, який тільки й чекає випадку добити шайбу.
З боку здається, що дуже важко підставити себе під стрімко летить литий гумовий диск. А раптом дуже боляче вдарить або навіть потрапить в обличчя?
- Як не дивно, - продовжував бесіду Олександр Рагулін, - у мене ніколи не було такої боязні. Під час гри, в азарті, не думав про можливу травму, майже не помічав ударів шайби. Тут, як то кажуть, сміливого куля боїться.
Можна взяти для прикладу Ігоря Ромішевський. Він безстрашно кидався під шайбу. Здавалося, прямо особою на неї. Але жодного разу за всю хокейну кар`єру він не отримав жодної травми від удару шайби.
Ромішевський розраховував правильно. Якщо він поруч з тим, хто кидає опуститься на лід, то, щоб шайба потрапила в обличчя, кидок повинен йти на 8-10 метрів вище воріт. Навряд чи хто з майстрів допустить такий промах. А якщо гравець кидає здалеку, то захисник завжди встигне зреагувати і підставити рукавичку - це безумовний рефлекс, найшвидший.
Тепер про навчання прийому.
Перш за все захиснику треба навчитися вибирати позицію так, щоб перебувати між суперником і воротами. Потрібно «відчувати» спиною ворота, знати, з якого боку їх відкритий кут. Потім - шліфувати техніку рухів.
