Тонка грань
Поняття «атакуючий захисник» міцно увійшло в лексикон хокеїстів. Чимало гравців задньої лінії епізодично здійснюють глибокі рейди на територію суперників. За ефективністю атакуючої гри перше місце на чемпіонаті світу 1978 року в Празі належало молодому захиснику збірної СРСР В`ячеславу Фетисову, який випередив не тільки всіх колег по ігровому амплуа, але і дуже багатьох нападників і увійшов до списку найбільш результативних хокеїстів турніру.
Зміст
Відео: Тонка Грань 6 серія (детектив, кримінальний серіал)
Про своє прагнення в грі не тільки оборонятися, а й активно атакувати Фетисов заявив на перших же хвилинах стартового матчу радянської команди з американської. Фотокореспондент зобразив рішучий рейд молодого захисника до воріт збірної США (фото 52), після якого Фетисов віддав гольовий пас Борису Михайлову і збірна СРСР відкрила рахунок закинутим в турнірі шайб.
Сучасний захисник повинен бути активним в атаці. Це ні в кого не викликає заперечень. Не дарма організаційний комітет чемпіонату світу в Празі назвав Фетисова кращим захисником. І все ж цю активність можна розглядати однобічно, без урахування оборонної гри хокеїста. Адже якщо захисник закине, скажімо, 10 шайб, а в його ворота суперники за той же час проведуть 15, то гріш ціна такій активності. Як же захиснику атакувати, ослаблюючи надійності оборони своїх воріт? Де та розумна межа, переступати яку ризиковано?
Участь захисника в атаках не повинно бути стихійним, непідготовленим, авантюрним, інакше в обороні з`являться дірки. А ось при награних варіантах це не загрожує: тут захисника, коли він спрямовується вперед, неодмінно підстрахує хтось із партнерів-нападників. При стихійних же атакуючих маневрах захисник часто запізнюється з поверненням назад, і досвідчені суперники майстерно карають азартних гравців оборони.
Знову згадаємо празький чемпіонат. Чимало «провалів» було в обороні збірної СРСР. Той же Фетисов, наприклад, не раз бачив перед собою лише спину чужого форварда, який атакував ворота Владислава Третяка. На фото 53 ви бачите саме такий епізод: центральний нападаючий збірної Чехословаччини, заволодівши шайбою, увірвався на п`ятачок перед воротами радянської команди, і все мистецтво голкіпера виявилося марним - ворота були вражені (фото 54).
Не тільки молодий і азартний Фетисов, а й найдосвідченіший захисник збірної СРСР Валерій Васильєв теж не раз переступав фатальну грань. У матчі зі збірною ЧССР Васильєв випустив на п`ятачок Мартінця (фото 55), і лише високу майстерність Третяка врятувало команду від неприємностей. Ну, а де ж був другий захисник збірної СРСР Зінетулла Білялетдінов? Його навіть не видно на кадрі: він ще довше затримався в глибині поля.
Відео: Тонка Грань 5 серія (детектив, кримінальний серіал)
Погляньте ще на один ігровий епізод (фото 56). Тут воротаря кинули напризволяще обидва захисника. Один тільки крайній форвард Сергій Макаров намагався перешкодити кинджальним атаці американця Кольярда, але, залишившись за спиною суперника, зробити нічого не міг. І знову Третьяк змушений був демонструвати чудеса акробатики, щоб врятувати ворота в єдиноборстві з атакуючим.
На наступному чемпіонаті світу (1979 року в Москві) захисники радянської збірної допускали менше «провалів» в обороні, але позбутися зовсім від цього недоліку не змогли. На фото 57 видно, як чехословацькі хокеїсти забили гол у ворота збірної СРСР: Іван Глінка зробив це після виходу один на один з Третяком, а захопилися атакою захисники господарів поля повернутися в оборону не встигли.
Такі епізоди в матчах збірної СРСР - наслідок стали вже звичними похибок в грі клубних команд. Прагнення атакувати охопило майже всіх захисників, але далеко не кожен з них знаходить в грі зручні для цього моменти - щоб не послаблювати оборону власної команди. Олександр Рагулін з цього приводу каже:
- Раніше виходи форвардів один на один з воротарем траплялися значно рідше. Тренери вселяли нам, що перший обов`язок захисника - надійно оборонятися. А атаку зуміє вправнішим завершити форвард.
Розумом я усвідомлював правильність цих настанов, але поки був молодий і гарячий, в азарті спортивної боротьби нерідко про них забував. Підключався в напад, атакував ворота, навіть забивав ... Але мене незмінно лаяли за ослаблення оборони. Лише з досвідом з`явилася розумна обачність. Став атакувати ні до кожної можливості, щоб не зникав ефект від раптовості підключення в напад. Коли кидався з шайбою вперед, не забував про головний обов`язок захисника і тому шукав найнадійніше продовження атаки. Або акуратно віддавав пас партнеру - не в боротьбу, а точно на ключку, або виконував кидок в створ воріт. Якщо ні те, ні інше неможливо було зробити без ризику, то я вважав за краще зупинити гру, притиснути шайбу до борту - аби не було контратаки.
У колишніх іграх збірної СРСР атакуючого захисника неодмінно підстраховував форвард. Завжди вчасно це робили Костянтин Локтєв, В`ячеслав Старшинов, Володимир Шадрін. Зараз регулярно і чітко виконує цю важливу задачу Володимир Петров. Багато інших центрфорвард самі настільки захоплюються атакою, що часом забувають охороняти залишену захисником зону.
