Володимир родіченко
Що там, за горизонтом?
Повна відповідь на це питання дати ніколи, звичайно, не вдасться. І все ж горизонти спорту кінця XX століття, його майбутнє намагалися розгледіти, впізнати, наблизити учасники Сеульського олімпійського наукового конгресу, що відбувся в Південній Кореї напередодні XXIV Олімпійських ігор.
Втім, якщо дотримуватися наукової достовірності - а до неї прагнули багато учасників конгресу, - потрібно зробити не менше трьох уточнень.
Перш за все конгрес, іменувався Сеульського, проходив не в столиці Південної Кореї, а приблизно в шістдесяти кілометрах від неї, в містечку Чхонані, де сучасна архітектура десятка новеньких будинків університету Данкук природно «вросла» в мальовничу зелень пагорбів, за якими важко було передбачити суєту олімпійської столиці.
По-друге, присвоєний конгресу титул «олімпійський» і участь в його урочистому відкритті президента Міжнародного олімпійського комітету Хуана Антоніо Салларанча означали патронаж над цим форумом органу, пануючого в олімпійському русі. Але незрівнянно більший внесок в підготовку і проведення конгресу вніс поряд з університетом Данкук і іншими південнокорейськими організаціями Міжнародна рада фізичного виховання і спортивної науки (СІЕПСС), ось уже понад чверть століття працює під крилом ЮНЕСКО. Сам же МОК, як прозвучало в Чхонані, збирається провести власний (менший за кількістю учасників і більш вузький за тематикою) конгрес в 1989 році в США - в Колорадо-Спрінгс.
Третє необхідне уточнення стосується узагальнюючої теми всього конгресу, розкритої в доповіді, з яким виступив на відкритому форумі професор Чан Сун Ті, директор Південнокорейського інституту спортивної науки, «Нові горизонти рухів людини». Однак відсутність в назві теми понять «спорт» і «фізична культура» аж ніяк не означало відступу від спочатку проголошеного організаторами конгресу сто лейтмотиву, який прозвучав в російській перекладі, може бути, не дуже складно, але чітко: «Перспективи розвитку людства за допомогою олімпійських ігор».
Олімпійський мотив чувся в багатьох виголошених на конгресі доповідях: і на десяти міждисциплінарних семінарах, і майже в кожній з дванадцяти секцій, що охоплювали практично всі наукові напрямки, пов`язані з підготовкою спортсменів і фізичною культурою людини. Серед них - історія спорту, його філософія і соціологія, спортивна педагогіка, психологія, фізіологія, біомеханіка і медицина, фізичне виховання спеціальних груп населення, вимірювання і контроль в спорті, управління спортом ... Організатори конгресу включили в його наукову програму і такий напрямок, як танець, що вивчає і хореографію, і не всім доступний предмет, іменується філософією танцю, і історію балету ... Не можу забути виступу на останньому засіданні секції «Історія спорту» чарівною кореянки Пак Рен Джу - в пластик е її металися над трибуною рук вгадувалася танцівниця.
Тут, на далекому від європейських столиць азіатському Сході, вона виносила на суд метрів науки своє дослідження діяльності та внеску в балет ... Анни Павлової. І як захоплено вимовляла ім`я великої балерини!
У Чхонані зібралося понад 1400 представників найрізноманітніших наукових напрямків і шкіл з 43 країн усіх континентів.
Після південнокорейської найбільш представницькими були делегації США, ФРН, Японії і СРСР. Давно вже, близько п`ятнадцяти років, виїжджала на закордонні наукові заходи, та ще за тридев`ять земель, така велика офіційна делегація радянських вчених 14 осіб. Всього ж в збірнику матеріалів конгресу були представлені 29 доповідей фахівців з СРСР.
Таке широке представництво на конгресі не випадково. В епоху триваючого інформаційного вибуху і небаченого розвитку технічних засобів обміну науковими досягненнями виникла природна реакція на буйство інформації і прогрес техніки: різко зросли значення і ефективність прямих контактів вчених, безпосереднього обміну ідеями та результатами досліджень, відкритої і безкомпромісній наукової дискусії. Так, всупереч логіці комп`ютерного контакту, зростає необхідність в розширенні контакту людського.
