Ігри xvi олімпіади 22 листопада - 8 грудня 1956 року. Мельбурн (австралія)
Вперше ареною зустрічі найсильніших спортсменів світу стала Австралія. Віддаленість континенту знову вплинула на кількість їх учасників. Прибуло всього 3184 спортсмена з 67 країн. У зв`язку з тим що австралійські закони передбачають 6-місячний карантин для товарів, що ввозяться в країну тварин, змагання вершників проводилися в Швеції, куди і приїхали 145 спортсменів з 29 країн. Всього в 20 видах спорту розігрувалися 163 золоті медалі.
Незважаючи на те що Ігри проводилися в пізній час року (листопад - грудень), спортсмени показали видатні результати. Одні легкоатлети поліпшили 27 олімпійських рекордів. Чи не встояло жодне олімпійське досягнення в плаванні, важкій атлетиці (сума триборства), стрільби кульової та стендової. Всього було встановлено 18 світових і 77 олімпійських рекордів. Героєм XVI Олімпіади став радянський бігун Володимир Куц (згодом він кілька років жив у Ленінграді), який домігся сенсаційних перемог на дистанціях 5000 і 10 000 метрів.
Радянські спортсмени добилися переконливої перемоги але всіма показниками: кількістю очок, загальною кількістю завойованих медалей і золотих нагород - 622,5 очка, 98 медалей (37 золотих). У посіли 2-е місце спортсменів США - 497,5 очка, 74 медалі (32 золоті). На 3-му місці опинилися австралійці - 238,5 очка, 35 медалей.
Вперше в післявоєнних Іграх виступали німецькі спортсмени. Вони були представлені об`єднаної німецької командою (НДР і ФРН) і посіли 4-е загальнокомандне місце.
У семи видах олімпійської програми команди СРСР зайняли 1-е місця, в п`яти - 2-е. Помітний внесок у цю значну перемогу радянського спорту внесли ленінградці.
У складі спортивної делегації СРСР виступали 55 наших земляків. Вони завоювали 27 медалей: в особистих змаганнях 5 золотих, 6 срібних, одну бронзовую- в командних - 6 золотих, 4 срібні, 5 бронзових- в загальнокомандному заліку отримали 114,2 очка-18,35-відсотка від їх загальної кількості всієї делегації СРСР .
Наші землячки в змаганнях штовхачка ядра відчували себе іменинниця: все три місця в команді були віддані вихованкам легкоатлетичної школи В. І. Алексєєва - Галині Зибін, Тамарі Тишкевич та Зінаїді Дойникова. Результат 15 метрів 28 сантиметрів, який приніс Зибін золоту медаль в Гельсінкі, в Мельбурні не дозволив би їй зайняти місце навіть в першій п`ятірці. Головними претендентками на «золото» фахівці вважали Зибін і Тишкевич. Галина і Тамара - ровесниці. На I літній Спартакіаді народів СРСР, що відбулася за три місяці до Мельбурнській олімпіади, Тишкевич вперше завоювала почесне звання чемпіонки СРСР, обійшовши Зибін.
У кваліфікаційних змаганнях Олімпіади наші дівчата виступали спокійно і впевнено. Штовхаючи ядро майже з місця, вони легко виконали кваліфікаційний норматив, рівний 13 метрам. Потім почалися основні змагання. Після п`яти спроб попереду йшла Галина Зибіна-16 метрів 32 сантиметри. Тишкевич поступалася подрузі 19 сантиметрів. І ось остання, шоста спроба. Зибіна поліпшила свій результат ще на 21 сантиметр. Останній поштовх потрібно було виконати Тамарі. Максимально зосередившись, вона увійшла в коло для останнього поштовху. Ядро опустилося за кілочок, що відзначає кращий результат дня, і показало: 16 метрів 59 сантиметрів. Тишкевич завоювала золоту медаль, ставши володаркою олімпійського рекорду, а світовий рекорд-16 метрів 67 сантиметрів - залишився у Зибін. Західнонімецька спортсменка Маріанна Вернер залишилася вірною собі. Як і в Гельсінкі, вона вклинилася між радянськими метальницею і зайняла 3-е місце (15 метрів 61 сантиметр) і, як і на попередній Олімпіаді, на ті ж 7 (!) Сантиметрів випередила нашу третю учасницю - Зінаїду Дойникова, яка зайняла 4-е місце.
...У величезному дерев`яному будинку виставок проходили змагання важкоатлетів. Три радянських штангіста - харків`янин Ігор Рибак, свердловчанін Аркадій Воробйов і ленінградець Федір Богдановський - стали володарями золотих медалей.
Заняття спортом Богдановський почав з плавання, потім захоплювався акробатикою. Побувавши на конкурсі силачів, вирішив всерйоз зайнятися важкою атлетикою. Купив гантелі, дістав гирі, шматок рейки і вступив в секцію. Неабияка фізична сила і різнобічна підготовка, помножені на справжню захопленість, незабаром принесли плоди. Через три роки Богдановський - майстер спорту, а ще через два - чемпіон Європи в напівсередній вазі. У 1956 році на Спартакіаді Ленінграда встановив світовий рекорд в жимі і набрав у сумі триборства 417,5 кілограма. Результат, що перевищує світовий рекорд!
...І ось в олімпійському Мельбурні радянський атлет зустрічається з чемпіоном світу американцем П. Джорджем. Всім ясно, що боротьба має бути завзята і безкомпромісна. У першому Русі - жимі - Богдановський фіксує 132,5 кілограма. Джордж, хоча і показав свій найкращий результат-122,5 кілограма, все ж відстав від ленінградця на 10 кілограмів. У другому русі - ривку - успіху домігся вже Джордж, що підняв штангу вагою в 127,5 кілограма, у Богданівської - на 5 кілограмів менше.
Останній рух - поштовх. На штанзі 157,5 кілограма. Обидва атлета впевнено впоралися з вагою. Настільки ж успішними виявилися і другі підходи головних претендентів на перемогу, коли було додано 5 кілограмів. Свій третій підхід Богдановський зробив до ваги 165 кілограмів і зафіксував його. Набравши в сумі 420 кілограмів, він встановив рекорд світу. Тепер, щоб перемогти, Джорджу потрібно штовхнути 170 кілограмів. Тільки за тієї умови він міг зрівнятися з Богданівська в сумі і, маючи перевагу в власній вазі, стати чемпіоном. Джордж тричі підходив до сталевої громадині, не наважуючись узятися за гриф. Нарешті обхопив його, але підняти штангу вище колін не зміг.
...Одним з героїв Олімпіади став боксер Геннадій Шатков. Серед учасників змагань було 8 чемпіонів Європи 1955 року народження, але тільки одному з них - Шаткова - вдалося завоювати золоту олімпійську медаль. У другій середній вазі першість змагалися боксери 14 країн. Безперечним претендентом на перемогу вважали ленінградця. На той час у нього було вже 130 поєдинків, в яких він здобув 124 перемоги (найчастіше нокаутом або за явною перевагою). Перед самим від`їздом в Мельбурн Геннадій успішно завершив навчання на юридичному факультеті Ленінградського університету.
У першому бою противником Шаткова виявився канадець Хозак (лівша, «незручний» боксер). Це був єдиний бій, який радянський боксер виграв за очками. Перевага Шаткова виглядало безперечним.
Його противником у другому бою повинен був стати італієць Рінальді. На зважуванні, однак, вага суперника виявився вищим за норму. Перед півфінальним боєм з`ясувалося: інший противник Шаткова, француз Шапрон, захворів і на ринг вийде. Правила не допускали дві перемоги поспіль спортсмена без боїв. І суддівська колегія вирішила: Шатков повинен боксувати з іншим півфіналістом - аргентинцем Саласара. Півфінальний бій тривав недовго: у другому раунді після сильного удару Шаткова секундант аргентинця викинув рушник в знак визнання поразки свого підопічного.
Право ж виходу в фінал без бою отримав чилієць Тапія. Фінал виявився ще більш коротким. З перших секунд бою Тапія намагався вразити ленінградця сильними ударами по корпусу, проте Геннадій впевнено відбив атаки і вже на початку другої хвилини завдав противнику нищівного удару лівою. Тапія впав, піднявшись, прийняв бойову стійку, але пішов ще один удар, після якого бій завершився перемогою ленінградця.
