Ігри xx олімпіади 26 серпня - 11 вересня 1972 року. Мюнхен (фрг)
Ігри знову прийшли в Європу і зібрали рекордну кількість учасників: на старти вийшли 7147 спортсменів з 121 країни. Звання чемпіонів завоювали представники 25 країн з усіх п`яти континентів, призові медалі вирушили в 48 країн. 94 рази поліпшувалися олімпійські рекорди, 46 з них були зафіксовані як світові. Важкоатлети побили олімпійські рекорди в сумі триборства у всіх вагових категоріях і, крім того, встановили 21 олімпійський рекорд у окремих вправах (з 27 реєстрованих). Плавці поліпшили досягнення на всіх 29 дистанціях.
Великого успіху домоглися спортсмени СРСР, що зайняли перші командні місця в десяти видах спорту, другі - в п`яти, треті - в чотирьох. У рік 50-річчя утворення СРСР наші спортсмени завоювали 50 золотих медалей і 1-е місце в загальнокомандному заліку, набравши в сумі 664,5 очка. Всього вони привезли на Батьківщину
99 медалей. Наполегливо боролася за перемогу делегація США отримала 94 медалі (33 золоті) і набрала 638,5 очка, що принесло їй загальне 2-е місце. На 3-му - спортсмени ГДР (472 очка і 66 медалей).
Великого успіху в Мюнхені домоглися спортсмени соціалістичних країн. У загальнокомандному першості в першу десятку країн крім СРСР і НДР увійшли також Угорщина (5-е місце), Польща (7-е), Болгарія - (8-е).
Справжнім героєм Олімпіади став видатний легкоатлет Валерій Борзов - перший європейський бігун, який переміг на обох олімпійських спринтерських дистанціях.
У складі спортивної делегації СРСР виступали 38 ленінградців. Вони завоювали 13 медалей: в особистих змаганнях - 3 золоті, в командних - 8 золотих, 1 срібну, 1 бронзовую- в загальнокомандному заліку набрали 44,533 очка - 6,69 відсотка від загальної кількості очок всієї делегації СРСР. І все ж внесок ленінградських спортсменів в загальну перемогу виявився меншим, ніж очікувалося. Якщо на всіх минулих Іграх наші земляки приносили в скарбничку від 11 до 18 відсотків переможних очок, то в Мюнхені - менше 7 відсотків.
Безперечним героєм баскетбольного турніру став ленінградець Олександр Бєлов. У збірній команді CCCJ вдало поєднувалися досвід і молодість. Для сімох гравців змагання в Мюнхені стали олімпійським дебютом, чотири спортсмена виступали і в Мехіко, а для Геннадія Вольнова це була четверта олімпіада.
За два роки до Ігор збірну очолив Володимир Петрович Кондрашин, який тривалий час був провідним гравцем ленінградської команди «Спартак», потім «граючим тренером» і, нарешті головним її наставником. Попередні змагання команда почала з матчу з баскетболістами Сенегалу і перемогла з рахунком 94:52. Без особливих зусиль була здобута перемога і над командою ФРН -87: 63. Потім послідували виграші у італійців - 79: 66, поляків - 94: 64. Напружено протікала зустріч зі спортсменами Пуерто-Ріко, що закінчилася успіхом нашої команди - 100: 87. Олександр Бєлов приніс тоді 35 очок. «Підопічні» В. П. Кондрашина взяли верх над командою Філіппін - 111: 80 та в дуже важливому матчі з югославамі- 74:67. Збірна СРСР завоювала в своїй підгрупі 1-е місце.
Тепер треба було провести два матчі в боротьбі за олімпійські нагороди. Перший, півфінальний - з командою Куби. Перемога з перевагою в 6 очок відкрила дорогу до фіналу турніру. Мав відбутися поєдинок з переможцями всіх попередніх олімпійських турнірів - баскетболістами США.
Гра проходила в надзвичайно гострій боротьбі, а лідирували в рахунку весь час наші спортсмени. До перерви рахунок був 26:21. У другому таймі перевага дійшло до 10 очок, знову зменшилася ... Коли до кінця гри залишалися три хвилини, наша команда була попереду на 5 очок. Ціною величезних зусиль американським баскетболістам вдалося звести розрив до одного очка, а за три секунди до фінальної сирени реалізувати два штрафні кидки. Попереду виявилася команда США - 50:49. Залишалося три секунди ... Не забарився точний пас Івана Едешко через весь майданчик стояв недалеко від щита Олександру Бєлову, і в стрибку ленінградський спортсмен точно поклав м`яч в кільце - 51: 50. Перемога! Матч цей, кінцівку якого сотні разів демонстрували на телевізійних екранах, зайняв, звичайно ж, особливе місце в історії світового баскетболу.
...У турнірі з класичної боротьби відмінно виступили радянські спортсмени, які виграли 4 золоті та 2 срібні медалі. Достойно виглядав на килимі ленінградський богатир Анатолій Рощин, тричі чемпіон світу у важкій вазі, чемпіон Європи. Нагадаємо, двічі до цього на Олімпійських іграх Рощин нагороджувався срібними медалями. На цей раз Анатолій прагнув тільки до вищої нагороди.
У першому колі він переміг румуна В. Доліпскі, що став згодом бронзовим призером. Дуже наполегливою видався поєдинок з болгарином А. томів. З перевагою лише в один бал верх взяв Рощин. Томів в результаті завоював 2-е місце. У своєму третьому поєдинку Анатолій зустрівся з чехословацьким богатирем П. Кментом, і перевага ленінградця виглядав цілком переконливим.
Глядачі з особливим інтересом чекали зустрічі Рощина з популярним борцем - чемпіоном ФРН Вільфрідом Дітріхом. Але західнонімецький атлет на килим не вийшов. Анатолій Рощин був проголошений чемпіоном Ігор. Довгоочікувана перемога прийшла до спортсмена в 40 років. Це був останній виступ Анатолія Рощина на борцівському килимі. Тепер на змаганнях він виступає лише як арбітр.
...У жіночої збірної волейбольної команді СРСР виступали відразу чотири ленінградські спортсменки. Ніколи раніше такого не бувало.
На турнірі на високі місця претендували крім збірної СРСР волейболістки Японії, Південної Кореї, Корейської Народно-Демократичної Республіки, Угорщини, Чехословаччини, Куби.
У перший день наші волейболістки зустрілися з командою Південної Кореї. Перша партія залишилася за кореянками-15: 11. У трьох наступних перевага радянських спортсменок було безперечним. Без особливих зусиль вони здобули перемоги над двома іншими командами, які входили в підгрупу, - Угорщини та ФРН. У першому півфінальному матчі їх противниками виявилися волейболістки КНДР. Це був напружений поєдинок, який приніс перемогу радянським спортсменкам - 3: 1. В іншому півфіналі японки обіграли південнокорейських волейболісток.
Фінальний матч СРСР - Японія викликав величезний інтерес. З десяти тренувальних матчів з нашої збірної, що проходили в першій половині олімпійського року, японські спортсменки в семи здобували перемоги. Та й в Мюнхені в чотирьох матчах вони не програли жодної партії.
Отже, СРСР - Японія. Перша партія залишилася за нашими девушкамі- 15: 11. У другій нестримно атакуючі японки швидко набирали очко за очком, і незабаром рахунок виявився 15: 4. Третя партія, як і перша, з результатом 15: 11-знову за нашою командою. У четвертій радянські волейболістки також вели - 9: 5. Однак японкам вдалося виграти 10 (!) Очок поспіль і завершити партію на свою пользу- 15: 9. Невеликий відпочинок-і п`ята, вирішальна партія. Боротьба йшла очко в очко - 6: 6. Радянським волейболістка вдалося відірватися - 11: 6. Японки наздоганяли - 11:11. Кінець матчу, що тривав 2 години 24 хвилини, наші співвітчизниці провели краще суперниць і виграли 4 очка, що відокремлювали їх від олімпійського «золота».
У числі тих, хто був удостоєний золотих нагород, - ленінградки Галина Леонтьєва, що стала дворазовою олімпійською чемпіонкою, Людмила Борозна, Тетяна Гонобоблева і Наталя Кудрева.
Чоловіча волейбольна команда в Мюнхені завоювала 3-е місце, поступившись у півфіналі команді НДР, - 1: 3. Перемога в фіналі над командою Болгарії (3: 0) принесла тільки «бронзу». Серед нагороджених бронзовими медалями був ленінградець Олександр Саприкін.
...Вісім спортсменів з берегів Неви входили до складу збірної команди з академічного веслування, і шість з них принесли залікові очки.
У парній двійці утворився збірний екіпаж - москвич Олександр Тімошінін і ленінградець Геннадій Коршиков. Наш земляк прийшов до збірної за два роки до Олімпіади, першого великого успіху - перемоги на чемпіонаті країни - домігся лише в рік, що передує Ігор. Його партнер Тімошінін вже носив звання олімпійського чемпіона. Незадовго до мюнхенських стартів вони сформували екіпаж. Попередній заїзд пройшли впевнено. У півфіналі - 2-е місце, слідом за данцями. Шість найсильніших човнів, в числі яких була і наша, вийшли у фінал. Впертій боротьбі тут розгорнулася між радянським і норвезьким екіпажами. Посиливши і без того високий темп, човен радянських веслярів першою перетнула фініш, вигравши у норвежців 0,8 секунди. Перемога принесла золоті медалі Геннадію Коршикову і Олександру Тімошініну.
Успішно розпочав боротьбу і ленінградський екіпаж двійки з рульовим - веслярі Володимир Ешіна, Микола Іванов і рульової Юрій Лоренцсон. У півфінальному заїзді цей екіпаж фінішував першим, залишивши позаду човна Чехословаччини і Румунії, які посіли потім призові місця. Але в фіналі ленінградська двійка була тільки п`ятою, поступившись переможцям більше 7 секунд.
Зате воістину тріумфальним став виступ радянських веслярів на байдарках і каное. З 49 можливих очок вони завоювали 44!
В олімпійську програму входять змагання семи класів судів, і в шести з них веслярі СРСР завоювали перші місця. Такого успіху ще не вдавалося домогтися жодної олімпійської команди з веслування! Внесла свій внесок в загальну перемогу і Людмила Пинаева, для якої Мюнхен був третім олімпійським містом. У Токіо і Мехіко нею були завойовані вищі олімпійські нагороди. Тут Людмила виступила в байдарці-двійці з молодої харківської спортсменкою Катериною Куришко. Спочатку в фіналі лідерство захопили радянські спортсменки, але коли позаду залишилася половина дистанції, вперед вирвалася двійка з НДР. Наші дівчата зробили потужний фінішний ривок, який приніс їм перемогу. Людмила Пинаева стала володаркою третьої золотої медалі.
...Найвища майстерність потрібно від учасників кінних змагань з виїздки. В ході турніру вершникові належить виконати зі своїм конем близько 30 складних фігур, виконання кожної з яких дуже строго оцінюється арбітрами. Як і в олімпійському Мехіко, в складі радянської команди виступали москвичі Олена Петушкова, Іван Калита і ленінградець Іван Кизим. Спочатку розігрувалася командна першість, яку розігрували кіннотники 10 країн. Як і передбачалося, основна боротьба за «золото» розгорнулася між командами СРСР і ФРН. На двох попередніх Іграх перемагали західнонімецькі вершники. У Мюнхені радянський кінне тріо виступило відмінно-кожен учасник команди продемонстрував високий клас виїздки.
А спочатку попереду були німецькі вершники. Потім успішний виступ Івана Кизимова вивело в лідери нашу команду. Високі оцінки, виставлені суддями Олені Петушкова, закріпили перемогу команди СРСР, яка набрала в сумі 5095 очок і випередила зайняла 2-е місце команду ФРН на 12 очок, Іван Кизим приєднав до раніше завойованим золотою, срібною та бронзовою олімпійським нагород другу золоту. А в особистій першості він був четвертим.
У порівнянні з попередніми Іграми радянські легкоатлети виступили успішніше. У Мехіко вони мали 90 очок, в Мюнхені - вже 120. Двома золотими медалями були ознаменовані старти ленінградців. Спочатку на найвищу сходинку п`єдесталу пошани зійшла Надія Чижова. Як і завжди, змагання зі штовхання ядра почалися з виконання кваліфікаційного нормативу. Надія без особливої напруги послала ядро на 18 метрів 54 сантиметри. А через два дні найсильніші вийшли для участі в основних змаганнях: чемпіонка XIX Ігор М. Гуммель, срібний призер М. Ланге (обидві-з НДР), швидко прогресувала болгарка І. Христового та інші.
У першій спробі ленінградка послала ядро на 21 метр 3 сантиметри. Новий світовий рекорд! Під стать першої виявилися і дві наступні спроби - ядро приземлялося відповідно на 20 метрів 36 сантиметрів і на 20 метрів 58 сантиметрів. Всім стало ясно, що суперниці Чижовой вже ведуть боротьбу лише за срібну і бронзову медалі. Нова золота медаль Надії Чижової стала п`ятою вищою нагородою, завойованою ученицями В. І. Алексєєва тільки в змаганнях зі штовхання ядра.
Другу золоту нагороду приніс нашій легкоатлетичної дружини стрибун у висоту Юрі Тармак. Перед початком змагань, мабуть, ніхто не називав цього скромного хлопця з Ленінграда претендентом на перемогу в стрибках у висоту. У багатьох його конкурентів особисті досягнення були вище, ніж у нього.
Справжнім бійцем - зібраним і вольовим, спокійним і впевненим - показав себе тодішній студент економічного факультету Ленінградського університету. Кваліфікаційний норматив (2 метра 15 сантиметрів) став пропуском на основні змагання, які проходили на наступний день. Головна боротьба найсильніших почалася, коли планка була піднята на 2 метри 18 сантиметрів. Штурмували цю висоту 12 спортсменів, скорилася ж вона п`ятьом. Наступна висота - 2 метри 21 сантиметр - визначила призерів: ними стали Юрі Тармак, Ш. Юнге з НДР і американець Д. Стоуна. Як розподіляться нагороди між цією трійкою найсильніших, повинні були вирішити заключні стрибки.
Планку підняли на висоту 2 метри 23 сантиметри. Подолати цю висоту зміг тільки один спортсмен - Юрі Тармак, який і став володарем вищої олімпійської нагороди.
Тамара Данилова брала участь в метанні диска. У фінальних змаганнях Ленінградці вдалося показати свій найкращий особистий результат, і він допоміг їй зайняти 4-е місце.
У число учасників фінального забігу на дистанції 400 метрів з бар`єрами вийшов ленінградець Юрій Зорін, який пробіг в півфіналі коло по стадіону за 49,6 секунди. На жаль, повторити в фіналі цей результат Юрію не вдалося, і він фінішував восьмим. Залікові очки принесла команді Марина Сидорова, яка виступала в естафетній команді 4x100 метрів, яка встановила новий рекорд країни (43,59 секунди), зайнявши 5-е місце.
...Гостро і напружено складалися змагання з фехтування на шаблях. Першість оскаржували тринадцять фехтувальних дружин. У складі радянської команди, яка вважалася безперечним фаворитом (вона перемагала на двох попередніх Олімпіадах), був і ленінградець Едуард Винокуров. У першому бою порівняно легка перемога над командою Великобританії - 10: 6. У чвертьфіналі наші спортсмени схрестили клинки з шаблістів ФРН. Відмінно фехтував Винокуров, який отримав перемогу у всіх трьох своїх поєдинках. Загальний рахунок зустрічі - 9: 4. Противник в півфіналі - команда Угорщини. Угорські шаблісти на дев`яти Олімпіадах вигравали командні змагання. У впертій боротьбі наші хлопці здобули перемогу з рахунком 9: 7. В іншому півфіналі, перемігши команду Румунії, право брати участь у фіналі отримали італійські шаблісти.
На доріжці - команди СРСР та Італії. Наші спортсмени цю зустріч провели явно нижче своїх можливостей і поступилися противнику в дев`яти боях, вигравши тільки п`ять, стали володарями срібних медалей.
У складі збірних команд країни ленінградці виступали також в змаганнях з вітрильного спорту, плавання, стрільби кульової, стендової і з лука. У цих видах олімпійської програми їм не вдалося увійти в заповітні шістки, що дають залікові очки. 7-е місце - у плавця І. Чердакова, 8-е - у стрільця з лука А. Пеуновой, веслярів Н. Васильєва і В. Полякова, 9-е - у плавця В. Стулікова.
