UkrProSport.ru

Ігри xvi олімпіади 22 листопада - 8 грудня 1956 року. Мельбурн (австралія)

У веслуванні на байдарках-одиночках виступала Єлизавета Дементьєва. Про своє олімпійському дебюті вона розповідала:
«... Основними суперницями я вважала венгерку Беркеш, яку бачила на змаганнях в Москві, датчанку Собю і, звичайно, німкеню Ценц. Коли я побачила Ценц на тренуванні, у мене, відверто кажучи, склалося враження, що вона - найсильніша. Фінальний заїзд я почала в найвищому темпі. Так швидко я ще ніколи не починала, і цей темп ні у мене ще як слід відпрацьований. Погода була гарна, вітер хоча і зустрічний, але слабкий. «Шарпнувши» зі старту, я відразу пішла на півтора корпуса вперед. Але на середині дистанції відчула, що мене наздоганяє Ценц. Я вже не могла посилити темпу, так як йшла з останніх сил. Але і противниця, як виявилося, теж була на межі. Фініш я перетнула першої, обійшовши конкурентку на сім десятих секунди ».
Високий авторитет весляра на байдарках ленінградця Ігоря Писарєва - одіннадцатікратний чемпіона країни, чемпіона Європи, призера багатьох першостей континенту та світу. Але всі ці успіхи прийшли до нього вже після 1956 го олімпійського року. У Мельбурні Писарєв стартував на двох дистанціях в гонках на байдарках-одиночках. У 10-кілометровому заїзді, не зумівши правильно розподілити свої сили, фінішував лише п`ятим. По-іншому склалася ситуація в фінальному заїзді на дистанції 1000 метрів. Писарєв відмінно провів гонку, поступившись тільки власникові п`яти золотих олімпійських медалей шведу Т. Фредрікссон, і отримав «срібло».
Добре виступив і ленінградський екіпаж на байдарці-двійці в складі Михайла Каалесте і Анатолія Деміткова. У фінальному заїзді на кілометр човни йшли нарівні майже всю першу його половину, ведучи напружену боротьбу за кожен метр. Але ось вперед вирвалася німецька човен М. Шойер - М. Мільтенберг, яка і фінішувала першою. У впертій боротьбі з іншими суперниками другими перетнули лінію фінішу ленінградські веслярі Каалесте і Демітков, що завоювали срібні медалі.
...У важких умовах для радянських спортсменів проходили змагання гімнастів. Судді не завжди були об`єктивними. І все ж чоловіча і жіноча команди здобули перемоги. Їх клас був настільки високий, що навіть явно упереджені арбітри не змогли позбавити їх першості. Абсолютними чемпіонами стали львів`янин Віктор Чукарін та киянка Лариса Латиніна.
Свій внесок в перемогу жіночої команди внесли і дві ленінградки - Тамара Маніна і Людмила Єгорова. Тамара приїхала в Мельбурн, маючи вже за плечима чималий досвід виступів на найбільших змаганнях. За два роки до олімпійського старту вона завоювала 2 золоті медалі на чемпіонаті світу у вільних вправах і опорному стрибку і 3-ю - в командних змаганнях. В її активі були і кілька перемог на чемпіонатах країни. І в Мельбурні Тамара виступила успішно. Показавши високу майстерність в опорному стрибку і вправах на колоді, вона стала володаркою 2 срібних медалей. Бронзову нагороду їй вручили за 3-е місце в командних вправах з предметом і, нарешті, золоту - за перемогу в складі збірної команди СРСР. У багатоборстві Тамара Маніна набрала відмінну суму - 74,23 бала, всього на 0,7 бала менше, ніж у абсолютної чемпіонки Латиніної. Але місце у Манін було лише 6-е - настільки високою виявилася щільність результатів у всіх, хто претендував на олімпійські медалі.
Переможний хід Тамари Манін саме, мабуть, тривалий серед гімнасток. Більше 10 років брала вона перемоги на чемпіонатах країни. На жаль, через травму ноги не змогла поїхати на Олімпійські ігри в Рим. Але через 4 роки стала учасницею Ігор в Токіо, звідки повернулася із золотою і срібною медалями.
Людмила Єгорова довгий час була однією з найсильніших акробаток країни, а в 1954 році захопилася спортивною гімнастикою. Спростувавши всі спортивні канони, вона відразу стала виступати за програмою майстрів на змаганнях високого рангу. У Мельбурні Людмила на трьох снарядах була в десятці кращих. Десяте місце було у неї в багатоборстві. За командні успіхи Єгорової вручені золота і бронзова медалі.
...Перемогу радянської команди в сучасному п`ятиборстві можна, без всяких перебільшень, назвати спортивним подвигом. До неї увійшли ереванец Ігор Новіков, киянин Іван Дерюгін та ленінградець Олександр Тарасов.
Почалося п`ятиборство з кінних скачок. Перший вид - і ... невдача: радянські спортсмени займають лише 12, 13 і 14-е місця. У команди - 3-е місце, лідерам - американцям - програно 556 очок. Другий вид - фехтування. Радянська команда тут поступилася тільки угорцям, а в американців відіграла 170 очок. У стрільбі було відіграно 20 очок, в плаванні - ще 100. Але все ж перед останнім видом п`ятиборства - легкоатлетичним кросом на 4 кілометри - американці йшли попереду з відривом більш ніж на 260 очок. Наші п`ятиборці не тільки ліквідували розрив, але і виграли понад цього ще 208 очок. Їм вручили золоті медалі олімпійських чемпіонів. В особистій першості у Новикова було 4-е місце, у Тарасова - 8-е, у Дерюгіна - 9-е.
Першим спортивним захопленням Олександра Тарасова були лижі. Виступав він і в марафонському бігу. Потім - заняття фехтуванням, де він став третім призером на чемпіонаті РРФСР. У 1953 році захопився пятиборьем. Уже після Мельбурна тричі добивався успіху на чемпіонатах світу, завойовував золоті медалі в командних змаганнях і призові місця в особистому заліку.
...Бігун Ардальон Ігнатьєв в Мельбурн приїхав зрілим майстром - чемпіоном Європи. Встановлений їм за рік до Ігор рекорд країни в бігу на 400 метрів-46 секунд - тільки на 0,6 секунди поступався світовому досягненню. Забігаючи наперед, відзначимо: цей рекорд Ігнатьєва протримався 14 років.

сторінки: 1234
Поділитися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Схожі
» » Ігри xvi олімпіади 22 листопада - 8 грудня 1956 року. Мельбурн (австралія)