Ігри xvi олімпіади 22 листопада - 8 грудня 1956 року. Мельбурн (австралія)
У радянській команді боксерів крім Шаткова виступав ще один ленінградець - «Мухачев» (боєць найлегшій ваги) Володимир Стольників. Жереб звів його в першому бою з чемпіоном Європи німцем Е. Базелем. Ленінградець здобув перемогу. Впевнено боксував він і в наступному бою з італійцем С. Бурруні. У чвертьфіналі Стольників вийшов на ринг проти англійця Т. Спінкса. Ці боксери вже зустрічалися на міжнародних змаганнях в Москві. Тоді успіх був на боці Стольнікова. І в Мельбурні він боксував непогано, мав перевагу. Однак двоє суддів з трьох все ж присудили перемогу англійцю. Стільникові вибув зі змагань, хоча мав хороші шанси на успіх, а спинки став чемпіоном Ігор ...
Право захищати честь олімпійської команди в класичній боротьбі було надано 25-річному ленінградців Миколі Соловйову (найлегша вага). Атлети, вага яких не перевищує 52 кілограмів, як правило, технічні, швидкі й витривалі.
Перша сутичка. Соловйов за очками вигравав у румуна Д. Пирвулеску. У другій - за 4 хвилини 30 секунд переможений француз А. Зет. Потім важкий поєдинок з турецьким борцем Д. Егрібашем. Микола добре провів сутичку, проте, на превеликий подив глядачів, судді оголосили переможцем турка. У заключній сутичці противником Соловйова був італієць І. Фабра. Для завоювання олімпійського «золота» радянському спортсменові необхідно було не просто перемогти італійця, але обов`язково чисто перемогти, уклавши на лопатки. Завдання, здавалося б, непосильне. І все ж ленінградців вдалося її вирішити, і на 11-й хвилині він поклав на лопатки чемпіона світу, завоювавши першу олімпійську медаль ленінградських борців.
...У складі збірної команди з академічного веслування місце Юрія Тюкалова в розряді одиночників зайняв москвич В`ячеслав Іванов. Але Тюкалов все ж став олімпійцем-56! На I літній Спартакіаді народів СРСР, коли вже стало ясно, що на одинці в Мельбурні виступить Іванов, два інших претенденти - москвич Олександр Беркутов і Тюкалов - екіпажом двійки. Їх спартакіадний дебют виявився вдалим: спортсмени завоювали звання чемпіонів країни і путівки в Мельбурн.
На Олімпіаді боротьбу вели веслярі 25 країн. Після попередніх заїздів право на участь у фіналі двійок завоювали чотири екіпажі - спортсмени США, Австралії, об`єднаної команди НДР і ФРН і наш екіпаж Тюкалов - Беркутов. Особливо доводилося зважати на австралійській двійкою, в складі якої виступав М. Вуд-чемпіон XIV і срібний призер XV Олімпійських ігор. І все ж боротьби на дистанції, по суті, не було: перевага радянської двійки було таким переконливим, що глядачі стежили лише за командами, які вели боротьбу за 2-е місце. Радянський екіпаж більш ніж на 8 секунд випередив американську двійку. Австралійцям довелося задовольнитися 3-м місцем. Так Юрій Тюкалов завоював свою другу золоту олімпійську медаль. Крім нього до складу радянської команди входили ще 12 ленінградських веслярів, але жодному з них не вдалося пробитися до фінальних заїзди.
Веслування на каное - порівняно молодий в нашій країні вид спорту. Тим приємніше було успіх радянських веслярів в Мельбурні. Володарями вищих нагород стали ленінградці Павло Харін і Грациан Ботев.
Обидва спортсмени - корінні ленінградці. Спортом займалися з юнацьких років, але веслуванням зацікавилися не відразу. Ботев починав з гімнастики. Харін - з легкої атлетики.
Вперше вони об`єдналися в один екіпаж в 1956 році напередодні літньої Спартакіади народів СРСР. Перший старт - і відразу ж успіх: стали чемпіонами країни. Але наступні за цим міжнародні змагання принесли розчарування: човен зняли з дистанції за порушення правил.
І ось в Мельбурні десять екіпажів стартували в 10-кілометровій гонці. Спочатку її очолили румуни, за ними угорці, далі - радянські спортсмени. Незабаром вони обійшли угорців. Почалася тактична боротьба. Ботев і Харін все більше посилювали гребок. Лідери - румуни - намагалися утримати перевагу окремими спуртами (ривками), але відірватися їм так і не вдалося. До середини дистанції гонку вже вели ленінградці. Учитель Грациан Ботев і робочий Павло Харін стали олімпійськими чемпіонами. А на наступний день, беручи участь в кілометровій гонці (змагання проходили в два тури: вранці - півфінал, о 5 годині вечора - фінал), ленінградці завоювали 2-е місце і отримали срібні медалі.
