Вони змусили повірити
Відео: Мілотааа
І ось почалися півфінальні зустрічі. З восьми команд, які зберегли шанси на олімпійські медалі, чотири мали в запасі по два очка. Це були команди Італії, СРСР, Югославії та Угорщини. Решті чотирьом претендентам - збірним Румунії, ОГК, Голландії та Бельгії - доводилося все починати спочатку.
У центрі першого дня півфіналу був, безумовно, матч збірних Італії та СРСР. Майже всі фахівці віддавали перевагу італійцям. Ще б пак, адже в складі «Скуадри адзурри» - блакитний команди - майже всі спортсмени - володарі золотих медалей Римської олімпіади. А в складі нашої збірної було всього два гравці, які чотири роки тому виступали в столиці Італії.
Уже в попередніх іграх можна було помітити характерну особливість італійської команди. Лідером їх нападу був захисник Е. Піццо. Тому з самого початку до цього небезпечного гравцеві
був прикріплений персональний опікун. І, як показали подальші події, це був дуже розумний хід. Піццо весь час гостював у наших воріт, але прицільні кидки у нього не виходили. А одна з атак наших спортсменів закінчилася відмінним ударом Н. Кузнецова.
Чотири роки тому наша збірна в олімпійському турнірі теж зустрілася з італійцями в півфіналі. Тоді нашим гравцям так і не вдалося підібрати ключі до воріт майбутніх олімпійських чемпіонів. Італійці виграли з сухим рахунком - 2: 0. Тому перший гол, забитий у ворота, здавалося, перш непробивного воротаря Д. Россі, вдихнув в наших гравців нові сили. Вони заграли дуже легко, а головне, передачі м`яча у них стали виключно точними. Італійці ж, навпаки, почали поспішати. Вони били по наших воротах при найменшій можливості. Але І. Грабовський відмінно вибирав місце, і м`яч весь час потрапляв до нього в руки.
У другому періоді італійці вирішили відразу ж зім`яти наш захист. Вони всією командою пішли в атаку. Однак радянські гравці не розгубилися. У метушні біля воріт вони зуміли відібрати м`яч і провести контратаку. З подачі Л. Осипова В. Семенов відмінно забив другий м`яч у ворота італійців - 2: 0. Це вже була серйозна заявка на перемогу. Але наші гравці і не думали йти в захист. Вони як і раніше володіли ініціативою.
Італійці почали грати дуже жорстко, часом навіть грубо. Суддя змушений був видалити одного з них з поля. Однак до кінця другого періоду нашим гравцям не вдалося використати чисельну перевагу. У третьому періоді гравці збірної СРСР били по воротах італійців, але олімпійським чемпіонам явно посміхнулося щастя. М`яч тричі потрапляв у штангу.
У четвертому періоді перед нашими гравцями стояло важке завдання - утримати завойоване з великими труднощами перевага. Було абсолютно очевидно, що італійці зроблять все для того, щоб відігратися. І дійсно, вони за всяку ціну прагнули відібрати м`яч у наших гравців. Італійці застосовували дуже щільний пресинг і майже не давали плавати нашим гравцям. Однак і в цій важкій ситуації наші спортсмени мужньо оборонялися. Отже, через чотири роки радянська збірна зуміла взяти реванш у «блакитної» команди. Ця перемога була дуже почесна. Крім того, вона відкривала нашим спортсменам шлях до фіналу.
Отже, молода збірна радянських ватерполістів зробила те, на що не сподівалися навіть найгарячіші її шанувальники. Вона вийшла в фінал олімпійського турніру. Правда, в результаті молодим спортсменам дісталися тільки бронзові медалі.
Але ці медалі нам дуже дорогі. Результат збірної перевершив очікування найдосвідченіших фахівців. Наші ватерполісти показали не тільки високу майстерність, а й чудовий приклад високих морально-вольових якостей. За наших ватерполістів переживала буквально вся олімпійська команда. І після кожної перемоги їх ставили в приклад навіть більш досвідченим майстрам. В ході турніру одні з них хворіли, інші отримували травми, але ніхто не скаржився і не відмовлявся від боротьби. Навпаки, все рвалися в бій, незважаючи ні на що.
Успіх молодого колективу отримав високу оцінку: Віктору Агєєва, Ігорю Грабовському, Борису Гришина, Миколі Кузнєцову, Леоніду Осипову і Володимиру Семенову було присвоєно звання заслуженого майстра спорту. Нагороди отримали кращі, але це було визнанням заслуг усіх, хто так чи інакше вніс свою лепту у становлення водного поло в нашій країні.
