Перемога на каное
Відео: 27-06-15. Гребля. Перемога в каное-четвірці. Коментар Сергія Романенко
У кожного виду спорту можна відшукати предків.
Метання списа і стрільбу з лука спортсмени запозичили у воїнів і мисливців. Метання молота - у шахтарів і ковалів, які у свята, на спір, кидали шахтарський обушок або ковальський молот. Фехтуванням за часів середньовіччя вирішувалися питання честі в кривавих поєдинках. Прямий предок боксу - кулачні бої. А веслування на каное?
По водному простору швидко ковзає легке суденце з загостреними кілем і кормою. Спортсмен, стоячи на одному коліні, енергійно гребе веслом, яке одночасно служить йому кермом. Це спортивне каное.
А тепер уяви інше суденце. Дерев`яний каркас його обтягнутий шкурами морського звіра або корою. Воно ковзає серед крижаних торосів Арктики або безшумно пливе серед густих заростей очерету, слухняне кожний рух весла.
Ця човен і є предок спортивного каное. Її створили рибалки та мисливці. Може бути, вони-то і стали початком змагань, коли одного разу, після вдалого промислу, хтось із них запропонував: «А ну, хто швидше припливе до того берега!»
Гонки на каное в західних країнах вже давно увійшли в програму спортивних змагань. Радянські спортсмени познайомилися з цим видом спорту не дуже давно: незадовго до XV Олімпійських ігор. Та й то вони побачили каное спочатку тільки на фотографіях. Потім з-за кордону привезли перші гоночні каное. Але тут з`ясувалося, що ці човни дуже підступні. Вони перекидаються при найменшому невірному русі. Чи не встигне весляр увійти в човен, як вона вільнет в сторону і відразу ж перевертається кілем догори. Спортсмени прийшли до висновку: перш ніж стати каноїстів, треба навчитися добре плавати.
Одного разу в Москву на міжнародні змагання веслярів приїхали спортсмени з Угорщини та Чехословаччини. Результат змагань на каное неважко було передбачити. Радянські веслярі зайняли останні місця. Що й казати, не зовсім вдала репетиція перед Олімпійськими іграми!
На XV Олімпіаді в Гельсінкі у заїзді на десять кілометрів від Радянського Союзу виступив робочий ленінградського м`ясокомбінату імені Кірова Павло Харін. Налаштований він був дуже рішуче. Перші півкілометра він вів гонку, хоча і відчував себе в нестійкому каное, як вершник на необ`їжджений коні.
Харін фінішував тоді останнім. Але ця поразка була як раз таким, про яких кажуть, що воно стоїть інший перемоги. Спортсмен багато чому навчився у своїх більш досвідчених суперників.
А тепер познайомимося з Грацианом Ботева, або просто Гаріком, як його називали товариші.
Гарік був чудовим спортсменом - гімнастом, лижником, стрільцем, плавцем. Крім того, він грав у волейбол і баскетбол. Здавалося, не було такого виду спорту, який би не міг зацікавити цього міцного, життєрадісного хлопця.
Одного разу на водній станції Ботеву довелося побачити дуже смішне видовище. Кілька хлопців намагалися приборкати каное. Тільки-но човник відходила від причалу, як негайно переверталася і весляр борсався у воді.
- Дозволь-но мені спробувати, - попросив Ботев невдахи.
- Спробуй, - понуро промовив той, вичавлюючи мокрий светр, - тільки й у тебе нічого не вийде. Така вже це проклята човен.
Ботев обережно опустився на одне коліно, уперся їм в брезентову подушечку, що лежала на дні човна, і почав гребти. Все швидше, швидше ковзає човен і - о диво! - не перекидаються. З тих пір Грациан Ботев подружився з каное і став виступати в змаганнях.
Постійним суперником Ботева був Харін. Вони домовилися тренуватися разом і успішно виступали на Спартакіаді народів СРСР. Виступили не як суперники, а як союзники - на одному човні. Їх включили в олімпійську команду і послали в Мельбурн.
По правді сказати, мало хто сподівався, що ці два новачка здатні зайняти призове місце. Швидше за все медалі дістануться комусь із визнаних каноїстів: чехам, фінам, угорцям, канадцям, румунам, - у них за плечима традиції, багаторічний досвід, десятки міжнародних зустрічей.
Але ось 30 листопада на озері Вендурі стартували каное-двійки. Дістанція- десять кілометрів. На дистанції - п`ять поворотів. Беруть участь команди десяти країн.
Румунська двійка відразу взяла дуже високий темп. За нею рвонулися вперед угорці.
Ботев і Харін бачили, що боротьба послабила суперників. Відчувалося, що вони гребуть з останніх сил. Але як їх обійти або хоча б вклинитися між ними, якщо човни йдуть впритул один до одного?
Тоді наші каноїсти вдали, ніби збираються йти навперейми, щоб обігнати румунів. Румунські веслярі рвонулися вперед. Між ними і угорцями утворився просвіт. У нього зараз і вклинилося каное радянських веслярів. Тепер треба обійти румунів!
Ботев і Харін посилили темп до п`ятдесяти гребків в хвилину. Вони залишили позаду румунських спортсменів і фінішували першими.
На наступний день в гонках на тисячу метрів румуни взяли реванш. Вони завоювали золоті медалі чемпіонів. А наші каноїсти, що зайняли друге місце, змушені були задовольнятися срібними медалями. Але зате на них чекала ще одна нагорода: Граціану Ботеву і Павлу Харіну тут же, в Мельбурні, було присвоєно звання заслуженого майстра спорту СРСР.
