У роки першої світової війни
Відео: Росія в Першій світовій війні
Зміст
Прийшла осінь. Сиротливо завмер витягнуте на берег «Руслан». Наша сім`я повернулася в Петербург, і я знову зустрівся з друзями по гімназії. Звичайно, взимку основну частину часу займали заняття в гімназії, приготування уроків. Але не забував я і спорт.
По кілька разів на тиждень ходив на ковзанку в Юсуповський сад, розташований на Садовій вулиці. Каток цей належав Річкового яхт-клубу, допускалися на нього члени клубу та їхні гості. Тут, між іншим, я дізнався, що таке фігурне катання: на ковзанці займалися хлопчики і дівчатка з першої в Росії школи фігурного катання, якою керував відомий тоді ковзаняр Панін. Тої ж зими довелося в перший раз вийти на буєрі.
Про буєрах - свого роду яхтах на ковзанах - петербурзькі газети і журнали стали багато писати в роки, що передували першій світовій війні. Тим часом рибалки з берегів Ладоги і Онега з незапам`ятних часів взимку ставили свої човни на полози і під вітрилом ходили по крижаних просторах озер. Буєр ж в сучасному розумінні з`явився в XVIII столітті в Голландії. Завдяки голландським поселенцям в Новому Амстердамі, який став пізніше Нью-Йорком, буєра стали будувати в Північній Америці.
Перший буєр в Росії був спущений з Адміралтейської верфі в 1819 році. Він належав Гвардійському екіпажу і числився в списках судів Балтійського флоту до кінця дев`яностих років. Однак буєр, призначений для спортивних цілей, в Петербурзі з`явився лише в 1876 році. Цей буєр, названий «Заметіль», належав Річкового яхт-клубу і при довжині в сім метрів мав гафельним озброєння з вітрилами площею в тридцять квадратних метрів. Буєри у нас спочатку будували мало, може бути тому, що «Заметіль» коштувала 315 рублів, а за таку суму клуб міг придбати крейсерську яхту.
І все ж буєри в яхт-клубах ставало все більше, накопичувався і досвід їх конструювання та будівництва. Основою конструкції перших російських буєри служила велика дерев`яна решітчаста майданчик трикутної форми, встановлена на трьох ковзанах. Ніяких укриттів для команди не було, і команда, зазвичай п`ять-шість чоловік, лежала прямо на решітці.
Перша гонка буєри в Петербурзі відбулася в 1882 році. На той час в Річковому яхт-клубі їх було вже близько десятка. На гонки в січні того року на дистанцію вийшли шість буєри. Слід сказати, що серед них був буєр «Ялинка», побудований за проектом Г. Б. Еша, в той час найбільший в світі:
при довжині в п`ятнадцять метрів він мав площу вітрил в сто дев`яносто квадратних метрів.
Як відомо, зима в Фінській затоці часто підносить сюрпризи. Буєра не могли ходити по затоці то через товстого шару снігу, то через торосів, то через небезпеку, яку представляють припорошені снігом численні ополонки. Хтось С. А. Мельников, буерісти з Оранієнбаума, навіть прикріпив до корпусу свого буєра два плоскодонних понтона. Потрапляючи в ополонку, такий буєр-катамаран тонув, його витягали знову на лід і продовжували шлях. Однак це збільшило вагу конструкції, і тому в подальшому понтони застосування не знайшли.
Все ж головною перешкодою були сніжні зими. Той же Мельников побудував за своїм проектом сніговий буєр. Зроблений з тонких рейок, маючи велику парусність і хорошу остійність, так як довжина корпусу майже дорівнювала ширині, цей буєр непогано ходив по снігу на своїх лижах, правда з невеликою швидкістю, і навіть лавірував. Але звичайні буєра вимагали рівного льоду і невеликої товщини снігового покриву, що бувало далеко не кожну зиму. Тому чергові гонки на льоду відбулися через вісім років, а наступні за ними - тільки в 1906 році. В останніх гонках взяли участь буєра, розраховані на одну-дві особи. Замість великої площадки вони мали сидіння для рульового. Перший буєр такої конструкції, названий його власником «Ледь-ледь» через труднощі в його будівництві, з`явився в 1903 році.
