Фізіологічний вплив середньогір`я на спортивну працездатність плавця
Середньогір`ї привертає до себе зараз все більшу увагу тренерів і спортсменів. Відбувається це з двох причин. Перша полягає в тому, що майбутні в 1968 р XIX Олімпійські ігри проходитимуть в середньогір`ї, в столиці Мексики місті Мехіко, розташованому на висоті 2230 м. Так як вже доведено, що на цій висоті досягнення в більшості видів спорту помітно знижені, то виникли численні запитання щодо того, як саме треба тренувати плавців до майбутніх Олімпійських ігор, щоб, негативний вплив середньогір`я в найменшій мірі позначилося на спортивних результатах.
Друга причина полягає в тому, що в деяких видах спорту, коли спортсмени проводили свої тренування в горах- а потім виступали на рівні моря, вони показували кращі результати, ніж ті, хто тренувався в низинах. Хоча ці випадки ще поодинокі і не є правилом, проте виникло питання про вплив тренувань в середньогір`ї на виступ спортсменів на змаганнях в низинних умовах. Питання це має безпосереднє значення і для плавців. Необхідно з`ясувати не тільки вплив загальної фізичної підготовки, що проводиться в умовах середньогір`я на суші, але і в цих же умовах в басейні.
Все це робить необхідним знання тих фізіологічних механізмів, які визначають спортивну працездатність плавця на середніх гірських висотах.
Кількість проведених фізіологічних досліджень впливу середньогір`я на спортивну працездатність плавців ще далеко не достатньо. Однак фізіологи вже зараз мають відомості, що дозволяють зрозуміти головне фізіологічну дію середніх гірських висот на організм людини. У даному розділі викладені основні фізіологічні зміни, які спостерігаються в організмі спортсмена, що знаходиться в умовах середньогір`я, а також матеріали тих наукових досліджень, які проводилися спеціально над плавцями.
Під среднегорьем прийнято розуміти гірські області, розташовані на висоті приблизно до 2500 м над рівнем моря. Висота понад 3000 м вважається вже районом високогір`я. Такий розподіл дуже умовно, але, як буде далі показано, між висотами 1000-2000 м і 3000-4000 м фізіологічні впливу настільки різні, що їх важко порівнювати. Для того щоб зрозуміти різницю між районами середньогір`я і високогір`я, розглянемо вплив цих висот на насичення крові киснем.
Вплив гірських висот на організм зводиться до того, що чим більше висота, тим більше кисневе голодування. Чим більшу роботу виконує людина, тим більшу потребу в кисні він відчуває, тому що вона пов`язана зі споживанням кисню. Це однаково ставиться до роботи, яку здійснюють на рівні моря, і до роботи, що виконується на будь-якій гірській висоті. Якщо ж потреба в кисні не задовольняється, то виникає явище кисневого голодування.
Відзначимо, що відносний вміст кисню в повітрі на різних висотах, на яких ще може існувати людина, практично однакове. Як на рівні моря, так і на висотах 2000, 5000 або 8000 м - усюди вміст кисню становить 20,9%, або, округляючи, 21%. Решта 79% припадають на частку азоту і деяких благородних інертних (тобто не беруть участі в окислювальних процесах) газів, наприклад аргону. У найбільш близьких до землі шарах атмосфери міститься невелика кількість вуглекислого газу - 0,03%.
Таким чином, явище кисневої недостатності в гірських місцевостях можна відносити за рахунок меншого вмісту кисню в атмосферному повітрі, яке, повторюю, таке ж, як і на рівні моря. Причина в іншому: в зменшенні барометричного тиску, а звідси в зменшенні парціального тиску кисню. Під парціальним тиском розуміється та частина атмосферного тиску, яка припадає на частку даного газу, що входить в суміш газів, що утворюють атмосферу. Парціальний тиск кисню при нормальному тиску атмосфери на рівні моря становить 21% від 760 мм, тобто 159 мм рт. ст. Для порівняння зазначимо, що на висоті Мехіко атмосферний тиск дорівнює приблизно 580 мм, і тому парціальний тиск кисню становить 21% від 580 мм - 122 мм рт. ст., а на висоті Ельбрусу, де тиск повітря дорівнює половині нормального атмосферного тиску, тобто 380 мм, парціальний тиск кисню становить 21% від 380, 80 мм рт. ст.
Кисень транспортується кров`ю від легких до м`язів і інших тканин за допомогою гемоглобіну, що міститься в еритроцитах - червоних кров`яних тільцях. Ступінь насичення гемоглобіну киснем залежить від парціального тиску кисню. У відомих межах чим більше парціальний тиск кисню, тим більше і насичення гемоглобіну цим газом. Залежність ступеня насичення гемоглобіну киснем, однак, не просте і не може бути зображена прямою лінією, що свідчить про строгу пропорційності. Не можна, наприклад, говорити, що якщо парціальний тиск кисню удвічі більше, то і зміст його в гемоглобіні буде теж удвічі більше. Залежність ця набагато складніше. Характер цієї залежності може нам пояснити відмінні риси впливу середньогір`я і високогір`я на організм. Але для цього спочатку звернемося до вмісту кисню в легенях.
