Відхід від берега і підхід до нього
Маневри човни, пов`язані з відходом від берега і підходом до нього, залежать від напрямку вітру.
Відхід від берега
Найбільш простий відхід при вітрі, що дме від берега. В цьому випадку вітрила ставлять утримуючи човен носом проти вітру. Коли вітрила поставлені, ніс судна відштовхують в потрібному напрямку, підбирають шкоти, опускають шверт і лягають на обраний курс (рис. 14, а).
При вітрі, що дме уздовж берега (рис. 14,6), човен також встановлюють носом проти вітру і ставлять паруса- потім, відштовхнувши ніс, опускають шверт, вибирають стаксель- і грота-шкоти і лягають на обраний курс.
Відходити при вітрі, що дме на берег (навальний вітер), найкраще на ходу. Приготувавши вітрила до постановки, відходять від берега на потрібну глибину на веслах. Утримуючи човен веслами проти вітру і опустивши шверт, ставлять грот. Потім веслами ж кладуть човен на потрібний галс і прибирають їх. Щоб човен перестав звалюють, підбирають гику-шкот, а набравши хід - вибирають стаксель-шкоти і лягають на необхідний курс.
Мал. 14. Відхід від берега
Підхід до берега
Підходити до берега слід проти вітру, щоб можна було, «обезветрів» вітрила, позбавити судно ходу. При вітрі, що дме від берега, підходять курсом бейдевінд і безпосередньо перед берегом наводяться до левентіка (рис. 15, а). При Навальний вітрі підходять до берега курсом галфвінд. Не доходячи двох корпусів човна до берега, рульовий швидко призводить судно в левентік і навальним вітром човен притискає до берега (рис. 15,6). Коли вітер дме уздовж берега, підходити слід курсом бейдевінд. При підході до берега труять шкоти, щоб втратити хід (рис. 15, в).
Мал. 15. Підхід до берега
